5 порад від випускників інтернатів: як підтримати дітей і чому не варто везти купу подарунків у заклади
У дитинстві Ліна Дешвар, як й усі діти, готувалась до новорічних свят: вчила вірші та пісні. Але на концертах вихователі ховали Ліну за свої спини через її інвалідність, а віршики розповідали інші, «нормальні» діти.
«Після свята ми йшли у групу, і вихователька просила покласти подарунки на столи й піти помити руки. Ми йшли, а коли поверталися, подарунків не було — ні цукерок, ні іграшок…», — розповідає Ліна. Зараз вона кураторка та викладачка освітньої програми для підлітків і молоді з інвалідністю «Школа для кожного». На жаль, історія Ліни — тільки одна з тисячі подібних.
Щороку до новорічних свят у соціальних мережах починають обговорювати питання: привозити чи ні подарунки в інтернатні заклади. ГС «Українська мережа за права дитини» зібрала думки та поради випускників інтернатних закладів. Проте висновки має зробити кожен сам для себе.
- Підтримуйте сім’ї, а не інтернати
Обирайте ініціативу з підтримки сімей та підготуйте подарунки дітям — пропонує Кирило Невдоха, випускник інтернату, голова Національного офісу дітей та молоді «ДІйМО» при Міністерстві соціальної політики.
Фото: facebook Кирила
«В інтернаті сьогодні приблизно 9% дітей-сиріт. У більшості ж є батьки. Дітей вони влаштовують в інституційний заклад з різних причин. Іноді вони не можуть забезпечити їх. Знаючи це інтернати часто маніпулюють батьками, начебто саме в закладі дитині краще, ніж вдома. Мовляв, у них є спонсори, які приїжджають туди з подарунками й вдома таких презентів дитина не отримає.
Але у сім’ї дитина має більше — любов батьків та підтримку. Тому краще допомагати родинам, щоб дитина росла поряд з турботливими дорослими»
- Допомагайте адресно
Подаруйте те, що дійсно потрібно дитині — радить у своєму Facebook Ліна Дешвар, кураторка та викладачка освітньої програми для підлітків і молоді з інвалідністю «Школа для кожного», випускниця інтернату:
Фото: facebook Ліни
«Чи задумувалися ви, чому люди відвідують інтернати?
В кожного — свої причини. Хтось подумав, що дітям в дитячому (інтернатному, – прим.ред) закладі самотньо, сумно і не вистачає спілкування. І вони починають приходити до вихованців інтернату, влаштовувати дітям спілкування та свято. Думають, що таким чином життя дітей стане більш радісним.
Хтось хоче поділитися своїм теплом, любов’ю, досвідом. Хтось задовольняє своє его, а комусь просто цікаво.
Насправді ніякі одноразові відвідини вихованців інтернатів чи подарунки не зроблять їх щасливими. Не навчать навичкам самостійності, вмінню спілкуватися з різними людьми, знати особисті межі, робити вибір і розуміти, чого він чи вона хоче.
Якщо сильно хочеться допомогти дітям, які опинилися в інтернатній установі, допоможіть адресно. Наприклад, оплатіть репетитора для майбутніх іспитів. Або на розвиток таланту: танці, співи, фото, спорт тощо. На здоров’я: реабілітації, лікування зубів (це популярна тема в усіх інтернатах, де перебувають діти), або на подорожі, Цукерки, іграшки тощо ще жодну дитину в інтернатній установі не зробили щасливою. Допомагати треба з розумом, а не для “показухи”!
Пам’ятайте, подарунок дитині ви робите не для того, щоб похвалили у соціальних мережах. А для того, щоб дитина стала більш щасливою.
Головний подарунок для дитини — це любляча та турботлива сім’я»
- Наставництво корисніше за цукерки
Станьте наставником для дитини в інтернаті — безкорисним другом, який підтримає та покаже життя за стінами закладу. Так вважає Олександр Добровольський, випускник інтернатного закладу:
Фото: facebook Олександра
«Якщо це малі діти, то іграшки можна ще привезти. Я підтримую думку наставництва — це корисніше, ніж іграшки в інтернатах, який завжди вдосталь»
Ідею розвитку наставництва підтримує і Олександр Гмирін, актор, вихованець Олешківського дитячого будинку-інтернату.
«Подарунки, цукерки, іграшки — це все добре. Але питання: чи отримує дитина справжню увагу? Чи отримає ці солодощі та іграшки потім після того, як волонтери поїдуть із закладу? Це вже інше питання, про яке ніхто не говорить.
Для мене завжди було важливо знайти людину, з якою можна поговорити або просто помовчати, й це мовчання було б глибоким. Також хотілось знайти друзів, які змогли б у майбутньому допомогти адаптуватися у суспільстві.
Ще я “обожнював” 3 грудня — день людей з інвалідністю. Всі волонтери вважали, що це свято! Кожного року приїжджало багато людей і дарували мандарини, іграшки, одяг, а чи це потрібно? А чи це дійсно день, коли треба веселитись і так далі? Чому всі забувають, що і, в цьому дні, і в інших, не тільки 3 грудня, варто зробити акцент і привернути увагу саме до людей з інвалідністю.
Моя думка: розвивати наставництво — це дуже важливо!»
- Організовуйте подорожі – від них більше емоцій
«Дітям більше запам’ятаються подорожі, ніж цукерки», — вважає Андрій Назаренко, керівник благодійного фонду «Майбутнє сиріт»
Фото: facebook Андрія
«Я працюю у благодійному фонді випускників інтернатів. Ми не підтримуємо ідею завалювати заклади цукерками чи іграшками, і про це постійно говоримо волонтерам. Але не усі готові чути поради. Їм простіше пестити своє его та везти подарунки. Хоча і без Миколая в інтернатах повно тих іграшок та печива.
Натомість ми організовуємо подорожі до Львова, Тернополя та інших міст. Ми разом проводимо час, ділимось своїм досвідом та знаннями. Від таких активностей у дитини значно більше емоцій та спогадів, ніж від іграшки.
У цьому році ми хочемо більше працювати з дітьми з прийомних родин. Проводити неформальні зустрічі з пожежниками чи поліціянтами, щоб вони розповідали про свої професії. Придумали також як поєднати навчання з подарунками: запропонуємо дитині піти разом з волонтером та вибрати собі подарунок на певну суму. Це буде ще й практика поводження з грошима».
- Не варто дарувати солодке — від нього псуються зуби
Пам’ятайте, що в інтернаті дуже погано лікують зуби дітям, а від великої кількості солодкого вони можуть псуватись. Тому не варто завалювати дітей цукерками. Про це нагадує Тарас Одненко, член Національного офісу дітей та молоді «ДІйМО» при Міністерстві соціальної політики.
Фото: facebook Тараса
«До нас в інтернат приїжджали різні люди з концертами і нам було усе одно на виступи. Ми чекали подарунки. Але у нас не було того, що було в дітей, де є мама й тато.
Пам’ятаю, як у дитячому садочку в нас було троє дітей-сиріт і нам давали гратись тільки старими іграшками. Бо ми ж «усе одно їх поламаємо». Але «домашнім дітям» давали гратись новенькими.
В інтернаті ж у менших дітей забирають подарунки. Іноді діти самі віддають їх вихователям, щоб купити любов, щоб могли просто обійняти. Іноді і продають ті подарунки комусь з персоналу, щоб мати гроші на щось інше.
На Миколая в мене цілий ящик цукерок назбирувався. Але краще б мені та іншим показали як ліпити вареники чи пельмені. Чи навчили чомусь корисному.
Від тих цукерок в мене потім зуби зіпсувались і у державній клініці їх видалили. Вже через роки мені спонсори допомогли вставити зуби за тисячі доларів в приватній клініці. Тому багато солодкого — це зовсім не добре».
Матеріал підготовлений ГС «Українська мережа за права дитини» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».