“Дитина зникає”: чому повернення з окупації — це не тільки про гуманітарну допомогу

У розмові з The Guardian Дарʼя Касьянова, голова правління Української мережі за права дитини та програмна директорка благодійної організації «СОС Дитячі Містечка в Україні», пояснює, чому повернення дітей — це не лише про гуманітарну допомогу, а й про захист права на ідентичність.

«Якщо дитина потрапляє до інтернату на окупованій території чи в росії — повернути її майже неможливо. Вона зникає», — розповіла Дар’я Касьянова.

А як узагалі діти можуть опинитися в інтернаті — навіть якщо мають батьків? Інколи один із батьків залишається на підконтрольній Україні території, інший — на окупованій, разом із дитиною. Якщо цього дорослого заарештовують або він гине, дитина залишається сама. Її вилучають і переводять у заклад. І тоді зв’язок із родиною, з Україною — обривається. Шанс повернути таку дитину — мінімальний.

У закладах дитині можуть змінити ім’я, прізвище, іноді навіть дату чи рік народження — щоб ускладнити її пошук. Але вплив на дитину цим не обмежується. У росії та на окупованих територіях українським дітям системно нав’язують нову ідентичність: забороняють говорити українською, змушують співати гімн рф, малювати триколор, приймати чужу історію як свою.

Українська мережа за права дитини з 2022 року допомагає повертати дітей з окупації та депортації. Наші кейс-менеджери, психологи й фахівці з повернення працюють із дітьми та сім’ями на всіх етапах — до, під час і після повернення.