Досвід ГО «Будинок мами»: як організувати тимчасовий прихисток для жінок з дітьми

В Україні працюють 1118 спеціалізованих служб, які надають допомогу жінкам, що постраждали від домашнього насильства. Серед них — 59 притулків, 111 денних центрів, 112 кризових кімнат, 114 служб первинного консультування, 698 мобільних бригад і 13 гарячих ліній. Торік Національна соціальна сервісна служба зафіксувала 90 288 звернень щодо домашнього насильства (для порівняння: у 2024 році їх було 181 904).

Однією з організацій, що підтримує жінок із дітьми у складних життєвих обставинах, є ГО «Будинок мами», яка у 2026 році приєдналася до Української мережі за права дитини.

З метою запобігання соціальному сирітству та розлученню матері з дитиною ГО «Будинок мами» створила у Києві Центр підтримки матері і дитини «Будинок мами».

Тут можуть тимчасово жити вагітні жінки, мами з немовлятами та маленькими дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. Зокрема, це жінки, які постраждали від домашнього насильства або мають ризик втратити дитину чи відмовитися від неї.

Одночасно у Центрі можуть проживати до 8 жінок і 10 дітей. Їм допомагає команда з близько 10 фахівців. Для жінок із дітьми, яким терміново потрібне безпечне місце, також облаштована кризова кімната.

У травні команда ГО «Будинок мами» провела вебінар, під час якого поділилася практичним досвідом організації цієї послуги — від облаштування простору до роботи з жінками та дітьми. Ми зібрали найважливіші поради та напрацювання в цій статті.

Як організована послуга тимчасового проживання та підтримки в ГО «Будинок мами»

ГО «Будинок мами» підтримує вагітних жінок, а також жінок із дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. Для них створені умови, що дозволяють не лише пережити кризовий період, а й поступово повернутися до самостійного життя.

Жінкам забезпечують:

• цілодобове проживання;
• продукти харчування, засоби гігієни та все необхідне для задоволення базових потреб матері й дитини;
• психологічну, соціальну та юридичну підтримку.

Фото: Facebook ГО “Будинок мами”

Водночас допомога не обмежується лише забезпеченням базових потреб. Велика увага приділяється розвитку батьківських компетентностей, навичок ведення побуту й домашнього господарства, а також соціальній адаптації та інтеграції.

«Окремим напрямом роботи нашої організації є навчання та розвиток. Ми створюємо всі умови, щоб жінки могли опанувати професію, здобути освіту та підготуватися до самостійного життя», — розповідає директорка ГО «Будинок мами» Тетяна Тененіка.

Із 2023 року організація вже підтримала понад 175 жінок із дітьми з 13 регіонів України.

Чому жінки опиняються у кризі

Щоденна робота з родинами допомагає команді краще розуміти причини, через які дитина може втратити сімейне середовище.

«Команда щодня працює з жінками та супроводжує їх. Для нас дуже важливо зрозуміти, які чинники призводять до ситуації, коли дитина може втратити сімейне середовище», — говорить Тетяна Тененіка.

Організація працює з випадками, коли жінки розглядають можливість відмовитися від дитини в пологовому будинку, а також супроводжує вагітних жінок і матерів із малолітніми дітьми, які перебувають у кризі.

Найчастіше складні життєві обставини виникають через поєднання кількох факторів:

• відсутність стабільного житла;
• брак підтримки з боку родини чи партнера або осуд оточення;
• страх відповідальності за дитину;
• емоційне виснаження чи кризовий психологічний стан;
• пережите насильство або досвід життя в інституційних закладах;
• фінансова нестабільність.

За словами Тетяни Тененіки, війна також створила нові виклики.

«Бувають випадки, коли жінка є внутрішньо переміщеною особою, була евакуйована із території активних бойових дій, уже знайшла роботу в безпечнішому регіоні та почала облаштовувати життя. Але через вагітність вона може замислюватися про відмову від дитини», — розповідає вона.

Саме в таких ситуаціях тимчасовий прихисток і соціальний супровід допомагають створити безпечне середовище для матері й дитини, знизити рівень стресу, сформувати навички догляду за дитиною та поступово підготувати жінку до самостійного життя.

Фото: Facebook ГО “Будинок мами”

Головна мета перебування у прихистку — не лише допомогти жінці подолати кризу, а й створити умови для її подальшої самостійності.

В ідеалі після завершення програми жінка має чіткий план подальшого життя: сформовані батьківські компетентності, розуміння своїх професійних перспектив, джерел доходу та можливостей забезпечувати себе й дитину, поєднуючи батьківство з роботою та незалежним життям.

Законодавчі підстави роботи

Послуга тимчасового проживання у ГО «Будинок мами» має нормативну основу: Закон України «Про соціальні послуги» (стаття 16) та Державний стандарт надання притулку бездомним особам. Останній – визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання такої соціальної послуги.

Водночас стандарт розрахований передусім на повнолітніх людей, які перебувають у стані бездомності. Цільова група «Будинку мами» дещо інша — це вагітні жінки та жінки з дітьми, які вже опинилися у складних життєвих обставинах або мають високий ризик потрапити в них. Частина жінок справді може не мати житла, але причини звернення по допомогу значно ширші.

«У своїй роботі ми використовуємо цей стандарт як базову рамку, але адаптуємо його під нашу цільову групу. Модель “Будинку мами” ширша і близька до гібридної: цілодобовий прихисток ми поєднуємо з елементами соціального супроводу та інтенсивної роботи з випадком», — пояснює Тетяна Тененіка.

Державний стандарт передбачає значно більше, ніж надання людині тимчасового місця для проживання. Йдеться також про оцінювання потреб, індивідуальне планування допомоги, формування соціальних навичок та залучення необхідних фахівців.

За схожою логікою побудована робота і в «Будинку мами». Перед поселенням команда оцінює потреби жінки та дитини, з’ясовує обставини, які призвели до кризи, разом із жінкою визначає подальші кроки та складає план роботи. Далі фахівці допомагають його реалізовувати й постійно відстежують зміни.

Таким чином, тимчасове проживання поєднується із соціальним супроводом. Мета полягає не лише в тому, щоб дати жінці безпечне місце на певний час, а й допомогти розв’язати проблеми, через які вона опинилася у кризі .

Важливими принципами роботи є доступність допомоги, конфіденційність, повага до жінки та відсутність осуду. Особливого значення це набуває у випадках домашнього насильства, коли жінці та дитині може бути необхідне безпечне місце перебування.

У таких ситуаціях до роботи долучається юрист організації. Він може комунікувати з відповідними службами та допомагати у правових питаннях, зокрема коли йдеться про визначення місця проживання дитини або інші рішення, що стосуються її захисту.

Водночас універсального плану підтримки немає.

«Кожна жінка має свою історію і свої обставини. Тому для нас дуже важливо детально розібратися в ситуації, щоб скласти якісний індивідуальний план роботи й надалі його реалізовувати», — зазначає Тетяна.

До команди, яка супроводжує жінку, можуть входити фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник, психолог, юрист та інші спеціалісти. Окремо забезпечується робота персоналу, необхідного для цілодобового перебування жінок і дітей у центрі.

Як жінки потрапляють до «Будинку мами»

Звернутися по допомогу до ГО «Будинок мами» жінки можуть кількома шляхами. Інформація про центр надходить через служби у справах дітей, центри соціальних служб, пологові будинки, благодійні та громадські організації. Також можливе самостійне звернення — через соціальні мережі або телефоном за номером +38 068 911 6091.

Після першого звернення команда проводить первинну оцінку ситуації. На цьому етапі важливо зрозуміти, у яких обставинах перебувають жінка і дитина, чи є загроза для безпеки дитини, чи вже залучена служба у справах дітей та чи відповідає випадок можливостям центру.

Тетяна Тененіка згадує випадок, коли звернулася мама немовляти віком близько двох-трьох місяців. Жінка була настільки виснажена, що говорила про бажання залишити дитину.

«Жінка сказала: “Я вже не витримую, хочу віддати дитину”. Ми дуже швидко відреагували і змогли зняти цю гостру емоційну кризу», — розповідає Тетяна.

Такі ситуації потребують швидкої оцінки та підтримки, адже інколи рішення, яке жінка озвучує в момент сильного виснаження чи стресу, пов’язане саме з кризовим станом.

Фото: Facebook ГО “Будинок мами”

Під час первинного оцінювання команда також визначає, чи може центр надати необхідну допомогу саме в цьому випадку.

Не всі ситуації можна ефективно супроводжувати в межах наявної моделі. Наприклад, робота із жінками, які мають сформовану алкогольну або наркотичну залежність, потребує спеціалізованих підходів і відповідної команди.

Так само окремого підходу потребують деякі психіатричні стани. Водночас наявність порушень інтелектуального розвитку сама по собі не означає, що жінка не може отримати підтримку. У практиці організації були успішні випадки, коли жінки з такими особливостями за належного супроводу змогли подолати складні життєві обставини.

«Коли ми тільки починали працювати, пробували брати дуже різні випадки. Але з часом зрозуміли: є ситуації, для яких потрібна зовсім інша команда та інший підхід», — пояснює Тетяна.

Хто працює з жінкою

Базову команду супроводу складають фахівець із соціальної роботи, психолог і соціальний працівник. За потреби до роботи долучаються юрист, медичний працівник та інші спеціалісти.

Фахівець із соціальної роботи координує весь процес ведення випадку: проводить оцінку потреб, формує індивідуальний план, взаємодіє з державними службами та відстежує загальну динаміку.

Психолог працює передусім з емоційним станом жінки. Це може бути стабілізація після пережитого насильства, робота з тривожністю, страхами, виснаженням або внутрішнім опором до змін.

Окрему роль психолог відіграє під час формування нових навичок. Якщо жінка знає, як правильно виконати певну дію, але систематично чинить інакше, фахівець допомагає команді зрозуміти причину такої поведінки та підібрати інший спосіб навчання.

Соціальний працівник має найбільше щоденного контакту з жінкою. Він допомагає організувати побут, дотримуватися режиму дня, супроводжує під час вирішення практичних питань, спостерігає за взаємодією матері й дитини та фіксує зміни.

Перші дні після поселення

Робота не починається з однакового для всіх набору завдань. Спочатку фахівці спостерігають за станом жінки та дитини.

Тривалість цього етапу залежить від ситуації. Для когось достатньо одного-двох днів, а для жінки після домашнього насильства може знадобитися тиждень або більше, перш ніж вона буде готова до довірливої комунікації.

Паралельно команда спостерігає за взаємодією матері з дитиною: чи дотримується режим годування, чи забезпечує належний догляд, чи розуміє потреби дитини та як реагує на них.

Якщо виявляються труднощі, допомога починається з конкретних щоденних дій.

Як формуються батьківські навички

Одним із ключових підходів у роботі є навчання через спільне виконання побутових задач. Спочатку працівник спостерігає, як жінка виконує певну дію. Якщо виникають помилки, їй показують правильний алгоритм. Далі жінка повторює його разом із фахівцем, а потім переходить до самостійного виконання.

Наприклад, це може стосуватися приготування суміші для немовляти. Важливо не лише пояснити, як це робити, а й переконатися, що жінка зрозуміла послідовність дій і може повторити її самостійно.

«Ми поступово прийшли до простого алгоритму: показати, зробити разом, а потім дати жінці виконати це самостійно. Навичка сформована тоді, коли вона робить це вже без нагадування», — говорить Тетяна.

Якщо жінка не виконує дію навіть після кількох повторень, команда аналізує причини. Це може бути забудькуватість, нерозуміння, відсутність мотивації або внутрішній опір. У таких випадках до роботи активніше долучається психолог.

Поступове передавання відповідальності самій жінці є принциповою частиною програми.

На початку фахівці можуть супроводжувати її під час звернень до лікаря, оформлення документів чи вирішення інших питань. Але якщо всі завдання постійно виконувати замість неї, залежність від допомоги лише посилюється.

«Коли ми тільки починали, хотілося одразу зробити все: оформити допомогу, взяти довідку, записати до лікаря. А потім через місяць бачиш, що жінка сама нічого не робить. Тому поступово ми почали передавати їй відповідальність», — пояснює Тетяна.

Саме тому завдання в індивідуальному плані формулюються так, щоб результат можна було перевірити на практиці.

Оцінка потреб та індивідуальний план

Оцінка потреб є центральним елементом роботи з кожною жінкою. Від її якості залежить подальший план підтримки.

Не завжди сама людина може чітко назвати свої потреби. Частину проблем команда виявляє лише через спостереження та поступове формування довіри.

Тому оцінка може тривати довше, ніж кілька днів. Особливо це стосується випадків, коли жінка пережила насильство, сильний стрес або інші травматичні події.

Після оцінювання формується індивідуальний план. Він може включати:

• догляд за дитиною;
• організацію режиму дня;
• дотримання гігієни;
• ведення побуту;
• оформлення документів;
• планування витрат;
• управління ресурсами;
• підготовку до самостійного проживання.

Завдання розподіляються поступово. Спочатку пріоритетом є безпека дитини, базовий догляд та побут. Лише після цього додаються складніші завдання, пов’язані з фінансовим плануванням, працевлаштуванням та самостійністю.

«Не можна показати жінці одразу всі навички, які їй потрібно сформувати. Для когось це просто неможливо. Тому спочатку — дитина і побут, а вже потім управління ресурсами та підготовка до самостійного життя», — підкреслює Тетяна.

Індивідуальний план не залишається незмінним. У процесі роботи він може коригуватися залежно від прогресу, нових потреб або обставин, які стали відомими вже після встановлення довіри.

За спостереженнями команди, значна частина жінок, які перебували в центрі, самі виростали в складних умовах: в інтернатних закладах, прийомних сім’ях або родинах, де не було стабільної моделі відповідального батьківства.

«Дуже важливо розуміти, яку модель поведінки жінка бачила у своєму дитинстві. Саме тому один із принципів роботи — ставитися до неї без осуду», — говорить Тетяна.

Взаємодія з державними службами

Робота центру не може бути ізольованою від системи соціального захисту. До супроводу залучаються служби у справах дітей, центри соціальних служб, медичні заклади, ЦНАПи та інші установи залежно від потреб конкретної сім’ї.

Така взаємодія потрібна для кількох завдань: забезпечити безпеку дитини, знизити ризик її вилучення, вирішити соціальні та правові питання, допомогти оформити документи та визначити подальше місце проживання матері з дитиною.

«Не можна просто завершити термін перебування і випустити жінку на вулицю. Важливо розуміти, куди вона виходить і чи здатна далі забезпечувати себе та дитину», — наголошує Тетяна.

Що відбувається у разі порушення правил

Перед поселенням жінки знайомляться з правилами перебування у центрі та підписують відповідні документи.

Однією з умов є заборона вживання алкоголю, наркотичних, психотропних та інших речовин, які можуть вплинути на здатність матері належно доглядати за дитиною та створити загрозу її життю або здоров’ю. Якщо команда бачить ознаки систематичного вживання таких речовин або інше серйозне порушення, наприклад, залишення дитини без належного нагляду, агресивну поведінку чи створення небезпечних умов, фахівці фіксують обставини та оцінюють не лише сам факт порушення, а насамперед рівень безпеки дитини, стан матері та її спроможність забезпечувати належний догляд.

У таких випадках інформація передається службі у справах дітей із зазначенням заходів, які уже вжила команда центру. Подальші рішення щодо захисту прав дитини та формату підтримки матері приймаються в межах компетенції відповідних органів з урахуванням індивідуальної ситуації матері й дитини, наявних ризиків та можливих способів їх усунення.

У практиці організації були випадки дострокового завершення договору внаслідок систематичного порушення правил. Таке рішення не приймається автоматично після першого порушення: якщо ситуація не становить безпосередньої загрози для дитини, з жінкою проводять індивідуальні бесіди, з’ясовують причини її поведінки, попереджають про можливі наслідки та визначають, що необхідно змінити. Проте команда намагається уникати ситуацій, коли після припинення перебування жінка з дитиною залишається без безпечного житла, засобів до існування та подальшого плану дій.

Тетяна наводить приклад, коли договір довелося завершити через порушення умов перебування. На той момент уже було зрозуміло, де жінка житиме далі, дитина була адаптована до садочка, а сама мама мала певну фінансову основу для самостійного життя.

Такий підхід дозволяє поєднати дотримання правил перебування із принципом найкращих інтересів дитини: припинення договору не повинно створювати для неї нову кризу або призводити до необґрунтованого роз’єднання з матір’ю.

Які інструменти використовує команда

У процесі роботи в ГО «Будинок мами» сформувався набір внутрішніх інструментів для спостереження та ведення випадків. Частина документів базується на підходах державних стандартів, частина була адаптована під практичні потреби центру.

• Кризовий журнал моніторингу
  Кризовий журнал використовують у випадках, коли певну навичку необхідно спостерігати частіше.
  Наприклад, після поселення може з’ясуватися, що жінка не дотримується режиму годування дитини. Тоді працівники фіксують, чи пам’ятає вона про час годування, чи може самостійно приготувати суміш, як реагує на нагадування та як взаємодіє з дитиною.
  Частота спостереження залежить від ситуації — це може бути щогодини або раз на кілька годин.
  Коли навичка стає стабільною і жінка виконує її без нагадувань, інтенсивність контролю зменшується.
  
• Розпорядок дня
  Разом із жінкою складається графік дня дитини. У ньому фіксуються годування, сон, гігієнічні процедури, активності та інші щоденні потреби.
  Такий інструмент допомагає не просто контролювати виконання дій, а й поступово навчати жінку самій організовувати день дитини.
  
• Соціальна картка
  Ще одним інструментом є соціальна картка, створена на основі документів, передбачених для соціального супроводу сімей у складних життєвих обставинах.
  У ній фіксуються щоденні дії фахівців: консультації, профілактичні бесіди, конфліктні ситуації, навчальні заходи, звернення до державних установ, результати візитів до ЦНАПу чи медичних закладів.
  
  Такі записи дозволяють бачити динаміку та розуміти, де жінка вже може діяти самостійно, а де все ще потребує супроводу.

Мультидисциплінарна команда та спільне обговорення випадків

Окремий інструмент роботи — регулярні командні наради. Фахівці, які залучені до супроводу, обговорюють окремі випадки, діляться спостереженнями та визначають подальші кроки.

Це важливо, оскільки одна й та сама поведінка може по-різному виглядати з позиції соціального працівника, психолога чи фахівця із соціальної роботи.

«Один працівник може сказати: я дала рекомендацію, але жінка її не виконала. А психолог пояснює, чому вона цього не зробила і як краще змінити підхід. І тоді команда перебудовує роботу», — розповідає Тетяна.

За результатами таких обговорень індивідуальний план коригується: змінюються завдання, визначаються відповідальні фахівці та терміни.

Головний результат — не проживання, а автономність

Тимчасове проживання в центрі не розглядається як самоціль. Завдання усієї комнади організації — не лише надати безпечне місце на певний період, а допомогти жінці сформувати навички, необхідні для самостійного життя з дитиною.

«Ми одразу говоримо, що це не готель і не гуртожиток. Роботи буде багато. Головний результат — щоб жінка могла сама піклуватися про дитину і бути автономною», — підсумовує Тетяна.

Саме здатність матері самостійно забезпечувати базові потреби дитини, організовувати побут, користуватися доступними послугами та планувати подальше життя є тим результатом, заради якого вибудовується весь процес супроводу.

Матеріал підготовлено ГС “Українська мережа за права дитини” в межах проєкту «Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення прав дітей» спільно з міжнародною гуманітарною організацією Save the Children in Ukraine за фінансової підтримки Уряду Швеції (SIDA). Зміст матеріалу є винятково відповідальністю ГС “Українська мережа за права дитини” та не обов’язково відображає точку зору Save the Children (Врятуймо дітей) та Уряду Швеції (SIDA).