Історія родини, яка вчиться жити після повернення з окупації

Коли родина повернулася з тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні територію, перед нею стояло значно більше питань, ніж просто пошук безпечного місця для життя.

У сім’ї п’ятеро дітей, деякі з них мають інвалідність. Уже після повернення інвалідність підтвердили і в батька. Родина потребувала допомоги одночасно в багатьох сферах — від оформлення документів і вирішення юридичних питань до доступу дітей до медицини, освіти та соціальних послуг.

Саме тому підтримка в межах проєкту «Підтримка реінтеграції дітей, які повернулися до України» була не одноразовою, а комплексною і довготривалою. З родиною працювала кейс-менеджерка, яка залишалася на зв’язку, допомагала звертатися до необхідних служб та установ, супроводжувала вирішення юридичних і соціальних питань, координувала взаємодію з медичними та освітніми закладами.

Родина також отримала матеріальну та зимову підтримку. До допомоги залучали ресурси інших благодійних організацій та фондів, аби закрити нагальні потреби сім’ї.

Але серед усіх питань особливе місце посіла історія 9-річної Софії.

Усі навколо вважали, що дівчинка не чує. Так здавалося і родині. Проте фахівці проєкту наполягли на додаткових обстеженнях.

Результат став несподіваним: Софія все ж чує.

Але її поріг слуху виявився надзвичайно низьким. За словами кейс-менеджерки, лікар, який проводив обстеження, порівняв стан слуху дівчинки зі слухом військового після контузій, отриманих за роки служби на передовій.

Для родини це стало важливим відкриттям. Те, що роками сприймалося як нездатність чути, виявилося складною проблемою зі слухом, яку тепер можна краще розуміти. Отримали слуховий апарат від держави. І тепер Софія готується до навчального року, де в громаді буде відкрито інклюзивний клас і вона зможе навчатись з допомогою асистента. 

Паралельно фахівці працювали і з іншими дітьми.

Брат Софії — Максим — вже думає про майбутнє. Він готується до вступу та намагається зрозуміти, яку професію обрати. Для нього організували профорієнтаційні консультації — не просто щоб допомогти визначитися з навчанням, а щоб повернути відчуття перспективи й можливості самому планувати своє життя.

Батьки та діти отримували психологічну підтримку. І це також частина реінтеграції — допомогти не лише вирішити нагальні проблеми, а й поступово повернути родині відчуття безпеки, опори та контролю над власним майбутнім.

За час роботи з родиною змінилося багато.

Сьогодні в сім’ї велике господарство. Мама вже замислюється над відкриттям власної справи. Після пережитого в окупації вона поступово повертається до планів, які стосуються не виживання, а розвитку.

Її історія про те, що повернення додому не завершується перетином кордонів чи отриманням документів. Після повернення потрібно знову навчитися жити: звертатися по допомогу, відновлювати здоров’я, повертати дітям освіту, шукати друзів і підтримку, планувати майбутнє, працювати та мріяти.

Іноді шлях починається з дуже маленьких кроків. Наприклад, із нового обстеження, яке допомагає дев’ятирічній дівчинці зрозуміти: вона все-таки чує.

А далі з кожним новим кроком — нове вирішене питання, з кожною консультацією та кожною підтримкою — родина стає ближчою до життя, яке хоче побудувати сама.

*Ім’я змінено з міркувань безпеки.

Проєкт «Посилення комплексної підтримки реінтеграції для дітей, що повертаються» реалізується в рамках реінтеграційного компонента ініціативи Президента України «Bring Kids Back UA» у партнерстві з Координаційним центром з розвитку сімейного виховання та догляду дітей. Втілюється консорціумом: ГС «Українська мережа за права дитини», МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка» Україна», МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», ГО «Ліга соціальних працівників України», БО «БФ «СПАСЕМО УКРАЇНУ», БО «БФ Голоси дітей» — за підтримки ЮНІСЕФ та фінансування Канади, Норвегії та США.