«28 успішних практик членів мережі по захисту прав дитини в умовах війни: 2014-2022 рр.» – БФ “Гуманіст”: історія успіху
Ця історія про людей, які у своїй роботі керуються думкою, що “маленька справа сьогодні – будує велике майбутнє!”. Історія про людей із великими серцями, які щодня роблять добрі справи, про людей, які знають, як допомагати та готові протягнути руку допомоги кожній людині, хто цього потребує, а також про звичайних людей, що працюють у благодійній організації «Благодійний Фонд «Гуманіст», яку очолює Анат Валеріївна Бондаренко.
Свою розмову Анат Валеріївна розпочинає з історії заснування Фонду у 2014 році, про те, що організація мала іншу назву та майже не функціонувала. У 2020 році відбулася реорганізація Фонду і він отримав назву “Гуманіст”. З того часу Фонд має чітко сформульовану політику з місією та сталими цінностями. Саме з того часу розпочалися їх маленькі добрі справи.
Але досить швидко Анат Валеріївна спрямовує нашу увагу на розповідь про історію родини, якій вони допомогли та продовжують допомагати. Родина, що проживала у сільській місцевості у Полтавській області. До початку активних бойових дій родина з п’ятьма дітьми переїхала до міста, у якому і винайняли житло. Батько родини працював, а мати доглядала за дітьми.
Але в одну мить у родині все перевернулося. У старшої дівчинки, які було 14 років почалися проблеми зі здоров’ям. Обстеження, аналізи, консультації різних лікарів, чотири оперативні втручання – усе марно, з кожним днем стан Каріни погіршувався. Родина витратила всі свої заощадження. До цих випробувань додалися усі жахи війни. Далі батько втрачає роботу, родині піднімають оплату за оренду квартири удвічі. Каріна швидко слабшає та перестає ходити, а лікарі озвучують для батьків приголомшливу звістку, що дівчинка може втратити кінцівку та у найближчий час потрібно робити операцію. У родини немає коштів. Усі, до кого зверталися батьки – знайомі, друзі, громадські та благодійні організації, – усі відмовляли у допомозі, акцентуючи увагу, що в країні війна та допомога спрямована у першу чергу родинам, які залишили свої домівки, тікаючи від війни у більш безпечне місце. Розпач батьків був настільки великим, що вони почали втрачати віру і надію на отримання допомоги аби врятувати доньку. Але зовсім випадково на очі батька потрапив номер гарячої лінії Української мережі за права дитини. Будучи у відчаї, він зателефонував та благав про допомогу. Марина, операторка гарячої лінії, яка прийняла його дзвінок, настільки відчула біль та прониклася, що одразу описала ситуацію родини з пошуком можливих шляхів допомоги та ресурсів у робочій групі працівників гарячої лінії.
“Ну і так, як наш Фонд є членом Громадської спілки “Українська мережа за права дитини”, і наш Фонд працює у місті Полтава та Полтавській області, то нам стало відомо про цю родину, про ті складні життєві обставини, у яких вона опинилася. Перше, що ми зробили, це знайшли, домовилися, оплатили додаткові обстеження та аналізи для дівчинки. Ми підтримали родину продуктовими та гігієнічними наборами, оплатили оренду квартири та комунальні послуги. Колеги з Громадської спілки “Українська мережа за права дитини” надали контакти лікарів у місті Києві для консультацій, а ми вже знайшли транспорт для перевезення Каріни до столиці та взяли на себе всі витрати на лікування”, – розповідає Анат Валеріївна.
Столичні лікарі поставили Каріні правильний діагноз, провели лікування. А головне – Каріні врятували кінцівку. Наразі вона під наглядом лікарів, але вдома. Хоч поки в інвалідному візку, але вже потрохи відновлюється, піднімається та знову вчиться ходити. Тато знайшов собі тимчасовий підробіток. З кожним днем, досить поступово, але життя у родині відновлюється і стабілізується.
Завершує свою розповідь про родину Анат Валеріївна словами: “Одразу дізнавшись про родину, я знала, як їм допомогти. Також я знала, що можу це зробити і, це в моїх силах. Що ця підтримка, допомога буде тим маленьким відбитком, який змінить та врятує життя дівчинці”.
PS. Коли історія була готова до публікації, надійшла радісна новина, що свідчить про ще одну добру справу, зроблену організацією для родини – вони працевлаштували тата. А роботодавцем став один з основних волонтерів організації.
Матеріал підготовлено ГС «Українська мережа за права дитини» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу.
БО “Благодійний Фонд “Гуманіст”
Історію розказала Анат Бондаренко
Історію записала та переповіла Олена Лещенко