«28 успішних практик членів мережі по захисту прав дитини в умовах війни: 2014-2022 рр.» – БФ “Волонтери: Дорослі-дітям”: історія успіху

Організація працює виключно у Харківському регіоні вже 10 років. “Головна проблема в Україні – це те, що існують інституційні заклади. Це у корінь не вірно. Тому мета, ціль, завдання і вся діяльність нашої організації спрямована на створення відповідного сімейного середовища для кожної дитини, щоб вона зростала, як особистість задля майбутнього нашої країни”, – говорить її керівниця Вікторія Тищенко.

– Працюємо заради дітей, їх батьків, громади, суспільства і врешті-решт держави. А починалося все з того, що 10 років тому ми, як і більшість людей, думали, що діти у закладах не мають батьків, а, значить, потребують підтримки. Стали там частими гостями й іноді самі домовлялися, що привеземо разом із працівниками служби у справах дітей до них поповнення. Відкриттям стала наявність батьків у багатьох дітей.

У 2014-му ми вважали гарною подією, що будинок дитини з Луганської області був евакуйований до Харківського обласного спеціалізованого будинку дитини “Зелений гай”. Думали, що це непогана історія – діти всі разом, не під обстрілами, не на вулиці. У них є дах над головою, є вихователі, а ми подбаємо про те, щоб їхнє дитинство було трохи розфарбованим різними позитивними емоціями. Як і раніше, привезли у подарунок дітям іграшки.

Тут ми познайомилися з дівчинкою Катериною. Вона була дуже щасливою, коли отримала нову ляльку. Ми спитали, як вона її назве. У відповідь почули: “Сьогодні вона буде Галею, а завтра, може, Настею, а післязавтра – Машою…”. Чесно, вона нас ошелешила.

– Чому так?

– Бо це не моя іграшка, вона – власність дитбудинку, – говорить нам дівчинка. Сьогодні граюсь я і називаю її Галя, завтра вихователі дадуть нею погратися іншій дівчині і та назве ляльку по-іншому. 

Після цієї розмови ми чітко для себе сформулювали, яким чином маємо допомогти. Дітям потрібна родина, мама, тато та власні речі, особистий простір, самоідентифікація. Катя була нашим первістком. Ми знайшли її маму у місцях позбавлення волі. Жінка звідти надсилала посилки для доньки, телефонувала. Завдяки нашому втручанню у їхню долю Катя живе з мамою. Мама працює швачкою,  Катя гарно навчається, займається танцями та боротьбою. Радіємо з того, що причетні до відродження родини. Завжди з ними на зв’язку та готові підтримати. 

Тоді прийшло розуміння – інституційна система сама тримає дітей довгий час, бо за їхній рахунок виживає. Це робочі місця і найлегший шлях влаштування після порятунку дитини від недбалих батьків. Тож уже 4 роки ми з командою однодумців руйнуємо систему, показуємо шлях до країни без інтернатів. Ми зберігаємо сім’ю для дитини і витрачаємо на це неабиякі ресурси, як фінансові, так і людські. Не можемо зберегти, шукаємо нових батьків і підтримуємо їх. У нас є чітке розуміння, що соціальний супровід – це дієвий інструмент, але його термін повинен бути не менше 3 років, припиняти його потрібно поступово. І потім ці родини також повинні бути у полі зору служб. 

Зараз ми маємо чимало людей, які нас підтримують та дають змогу впроваджувати єдиний в Україні проєкт. У селі Бригадирівка Ізюмського району Харківської області наші волонтери поступово придбали 15 будинків. І не лише придбали, а стали свого роду наставниками для батьків, які оселилися у цих будинках, хрещеними батьками для їхніх дітей. Це багатодітні родини, в яких виховується 78 дітей. Село дуже швидко опинилося в окупації. Вивезти родини було неможливо. Ми страшенно за них переживали, але вони згуртувалися, допомагали не лише один одному, а й місцевим, чим довели нам правильність обраного шляху, додали впевненості і мотивації. Зараз село деокуповане. Життя налагоджується. Багато хто почав утримувати худобу, бо сусіди навчили. Ми радіємо разом з ними, пишаємося своєю спроможністю і мріємо про поширення свого досвіду по всій країні. Ми зберігаємо сімейні цінності, виводимо батьків на новий рівень. У нас є послідовники, громади починають рухатися нашим шляхом. Хочу побажати, щоб ніколи не опускалися руки в тих, хто поруч із родиною у скруті. А в разі, коли все-таки врятувати родину не вдається, бажаю, щоб поруч з дитиною було багато дорослих, готових стати батьками. 

Матеріал підготовлено ГС «Українська мережа за права дитини»  у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. 

БО “Благодійний фонд “Волонтери: Дорослі-дітям”: історія успіху

Історію розказала Вікторія Тищенко

Історію записала та переповіла Ірина Васильєва