«28 успішних практик членів мережі по захисту прав дитини в умовах війни: 2014-2022 рр.» – ВГЦ “Волонтер”: історія успіху
ГО “ВГЦ “Волонтер” була створена у 1998 році. Цього року організації вже – 25 років. Увесь цей час до повномасштабного вторгнення члени організації працювали у сфері захисту дитини, розвитку волонтерства, популяризації активної життєвої позиції серед дітей та молоді. З часом в організації виокремилося декілька тематичних напрямів діяльності: попередження насильства щодо дітей та жорстокого поводження з дітьми; робота з підлітками у конфлікті з законом та сприяння розвитку правосуддя, дружнього до дитини; соціально-психологічна підтримка дітей та молоді вразливих категорій. З 2014 року ГО “ВГЦ “Волонтер” реалізовували безліч ініціатив на сході України, які стосувалися розвитку лідерства, активної життєвої позиції серед дітей та молоді, підтримки сімей, які виховували дітей та проживали на лінії розмежування – формування психологічної стійкості.
“Події, які сталися 24 лютого 2022 року, перевернули все з ніг на голову, частина пріоритетів змінилося у нашій організації, – говорить виконавча директорка ГО “ВГЦ “Волонтер”, Тетяна Журавель. – Попри ряд викликів, 11 березня 2022 року було підписано угоду з Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) (проєкт “Поруч”) щодо впровадження масштабного проєкту психологічної підтримки дітей, сімей та фахівців, які працюють з дітьми”.
“Ми давно зрозуміли, що психологічна підтримка, формування психологічної стійкості дітей на різних етапах дорослішання, їхніх батьків / осіб, які їх замінюють, фахівців, які з ними працюють – це вкрай важливо! Це дає можливість зберегти психічне здоров’я, розвиватися та мати належну якість життя”, – зазначає пані Тетяна. Після повномасштабного вторгнення перед членами організації та партнерами постали серйозні завдання: охопити якомога більшу кількість дітей, батьків, фахівців психологічною допомогою і підтримкою, аби досвід війни не став травмою на все подальше життя та не мав надвеликого впливу на майбутнє. Тож, не зважаючи на те, що на той час більшість членів організації самі пережили досвід обстрілів та були в евакуації, оскільки проживали у місті Київ та Київській області (місто Ірпінь), команда змогла не лише вистояти, а й швидко зібратися та, за сприяння своїх надійних партнерів Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ), створити розгалужену мережу психологічних груп підтримки для дітей, батьків та фахівців, спочатку в онлайн, а далі вже – і у очному форматі.
Для створення такої підтримки потрібна була ефективна та апробована програма. Такою програмою стала вже апробована в Україні з 2014 року програма “Діти та війна. Навчання технік зцілення”. “Нам дуже пощастило з партнерами. Ми об’єднали зусилля з Українським інститутом когнітивно-поведінкового втручання та ГО “Коло сім’ї”, тренери та тренерки яких на той час саме проходили навчання в авторів програми, фундації “Діти та війна” з Великобританії. Отже, підготовлені тренери долучилися до проєкту “Поруч” та розпочався наш довгий шлях з відбору та навчання психологів з різних куточків України та закордоння – ведучих груп підтримки для дітей, батьків та фахівців, які працюють з дітьми.
За місяць організація масштабувалась і, почавши з 10-ти психологів, залучила до співпраці ще 220 фахівців для проведення груп. До травня місяця групи працювали у форматі онлайн, а потім, зокрема і в межах діяльності точок “СПІЛЬНО”, почався збір очних групи. З серпня було запущено також платформу індивідуальних психологічних консультацій, на які можна зареєструватися онлайн на сайті проєкту “Поруч” (https://poruch.me/), та де наразі підтримку надають 35 психологів.
За консультаціями до проєкту “Поруч” звертаються з різних куточків світу: як з усіх областей нашої країни, так і українці й українки, які наразі перебувають у Бельгії, Великій Британії, Греції, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Туреччині, навіть Кенії та Японії – звідусіль, де є діти та батьки, які виїхати, рятуючись від війни.
“Станом на зараз за 11 місяців нашої діяльності охоплено майже 30000 дітей, батьків та фахівців, які працюють з дітьми. Дуже багато отримано позитивних відгуків як про групи підтримки, так і про психологічні консультації. Наприклад, одна з наших учасниць, Мар’яна, яка, виїхавши за кордон разом з маленьким сином та не знаючи, як далі жити і що робити, долучилася до нашої групи підтримки для батьків. Та, за її словами, знайшла ресурс та розуміння, як їй діяти далі і, що вона не сама… Її історія тут:
“Ми також постійно підтримуємо наших працівників-психологів, щоб вони мали ресурс, адже спеціалісти щодня відчувають біль людей, беручи на себе найскладніші запити від людей, яких уразила війна, – говорить пані Тетяна. – Тому у нас передбачені, як навчальні тренінги, так і інтервізії та супервізії для психологів проєкту”.
Основне послання роботи ГО “ВГЦ “Волонтер” – це:
- Люби, що робиш, та роби, що любиш – “Вважаємо, що досягаємо результату, бо любимо свою роботу та віримо у те, що робимо. Ми усвідомлюємо нашу роль та місію у підтримці наших громадян у надскрутні часи”;
- Партнерство – велика цінність. “Ми з партнерами діяли, як команда однодумців, які йдуть до певної місії, які живуть цим, розуміють, для чого працюють як єдиний механізм”;
- Розширення доступу до психосоціальної підтримки у громадах – запорука успішного відновлення країни. Доступ до психологічної підтримки, якісна психологічна допомога тривалий час були недооцінені та не розвивалися належним чином. А, коли почалася війна, то піднялася усвідомленість того, що психологічна допомога вкрай важлива. Тільки психічно здорова людина може допомогти собі, своїм дітям, родині. “Чим більше ми зараз озброїмо наших дітей та батьків інструментами міцності, стійкості, резільєнтності, тим краще збережемо нашу націю для відновлення та розквіту, до якого ми всі прагнемо і, який наближаємо разом”, – оптимістично зазначила пані Тетяна.
Матеріал підготовлено ГС «Українська мережа за права дитини» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу.
ГО “ВГЦ “Волонтер”: історія успіху
Історію розказала Тетяна Журавель
Історія записала та переповіла Марина Велітченко