Дар’я Касьянова: «Ми будемо битися за кожну дитину»
10 жовтня в Страсбурзі в межах сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) відбудеться захід «Викрадені діти: як рф депортує українських дітей і стирає їхню національну ідентичність», організований українською та латвійською делегаціями у ПАРЄ.
Мета заходу – привернути увагу широкої міжнародної аудиторії до проблеми депортацій та примусового переміщення українських дітей до російської федерації, білорусі або на тимчасово окуповані українські території. Українська делегація запропонує конкретні кроки, яким чином парламенти європейських країн зможуть сприяти поверненню дітей до своїх батьків чи законних представників.
«На сьогодні немає універсальних механізмів з повернення дітей, як депортованих в росію, так і незаконно переміщених на тимчасово окуповані території (ТОТ). Щоразу, плануючи повернення дитини, ми не маємо впевненості, що можемо надати бодай мінімальні гарантії. Натомість міжнародні організації, які мають мандати на повернення депортованих людей, стоять осторонь. Тому допомога світової спільноти в напрацюванні максимально безпечного механізму репатріації дітей є надважливою для нас»,
– говорить голова правління «Української мережі за права дитини» Дар’я Касьянова, яка у складі офіційної делегації України представляє 30 громадських організацій-членів Мережі.
З початку широкомасштабного вторгнення, станом на 9 жовтня 2023 року, Україна повернула 386 дітей. 112 з них повернулися додому, возз’єдналися зі своїми сім’ями завдяки спільним зусиллям «Української мережа за права дитини», благодійної організації «СОС Дитячі Містечка Україна», Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Офісу омбудсмана України. Ці діти були депортовані до рф або розлучені з батьками, офіційними представниками під час перебування на ТОТ.
Разом з тим ці хороші новини відкривають і тривожну інформацію: дані про 19 500 викрадених дітей, які підтверджує Національне інформаційне бюро України, значно занижують реальні цифри. За російськими відкритими джерелами таких дітей понад 700 тисяч.
«Повертаючи дітей в Україну, ми дізнаємося про нових дітей, які хочуть повернутися додому, але інформації про них у нас немає. Тобто кількість депортованих дітей вища за офіційні цифри», – пояснює Дар’я Касьянова.
Ще один виклик – це порятунок дітей на ТОТ, чиї батьки чи законні опікуни загинули. Цих дітей практично неможливо вивезти на безпечні території – вони перебувають під постійним ризиком депортації і влаштування в інтернатні заклади.
«У нас був випадок, коли 13-річний хлопець в Харківської області залишився зовсім один, опікуни померли, – наводить приклад Дар’я. – Він знав, що в нього є родичі в Київській області. Але вони не могли поїхати за дитиною, бо в їхній родині був військовий. Але погодилися оформили опіку на третю людину. Якби ми не встигли вивезти хлопця на територію вільної України, він би опинився в рф в інституції, як і тисячі інших дітей».
На переконання Дар’ї Касьянової, депортація в рф чи незаконне переміщення на ТОТ – це лише одна з тяжких обставин, в яких дитина може опинитися під час війни:
«Люди насправді не розуміють, що відбувається. Приміром, на початку війни у швидко окупованому місті дитина в один момент втрачає батьків. Сама отримує надскладні поранення. Її відправляють в лікарню на ТОТ, звідти – в лікарню в росії. Потім дитину влаштовують в притулок, далі – в названу родину. А потім її знов повертають на окуповану територію в реабілітаційний центр. І крізь усі ці випробування випадає пройти одній дитині».
Сьогодні Україна, оновлюючи стратегію реформи деінституціалізації, вимушена додати туди нову групу – «Депортовані діти, незаконно переміщені діти», аби розвивати сімейні форми виховання для цих дітей та варіанти довгострокової психосоціальної підтримки.
«Дедалі більше ситуацій, коли в процесі підготовки повернення дитини виявляється, що її немає куди вертати, тому що батьки, родичі загинули або залишаються на інших окупованих територіях. Чимало випадків, коли родина після возз’єднання з поверненою дитиною зверталася по матеріальну допомогу. Та виявлялося, що ці люди потребують також і психосоціальної підтримки. Вже зараз на рівні держави і громад ми дбаємо про те, щоб дитина, повернена такими зусиллями, не поневірялася Україною. Розуміємо, що допомога таким дітям і сім’ям – не короткострокова», – говорить голова правління «Української мережі за права дитини».
Викрадення дітей є одним із найгостріших викликів у зусиллях України щодо захисту прав дитини. За кожною цифрою – доля конкретної дитини, чиї права, добробут, а часом і життя, поставлені на карту.
«Ми щиро розраховуємо на дієву допомогу світової спільноти. Втім, допоки не існує універсальних механізмів повернення в Україну депортованих і незаконно переміщених дітей, ми будемо шукати індивідуальні рішення і підходи. Ми будемо битися за кожну дитину», – підсумовує Дар’я Касьянова.
Українську делегацію до ПАРЄ представлятимуть, зокрема:
Олена Хоменко – народний депутат України, член Комітету з питань національної безпеки, оборони і розвідки, Віцепрезидент ПАРЄ
Марія Мезенцева – народний депутат України, заступниця Голови Комітету ВРУ з питань інтеграції України з Європейським Союзом, Голова української делегації до ПАРЄ
Євген Межевий та його старший син – свідчення возз’єднаної української родини, трьох дітей з якої було депортовано в рф
Ірина Суслова – представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Дар’я Касьянова – Голова правління Української мережі прав дитини, національна директорка з розвитку програм МБО «БФ “СОС Дитячі Містечка Україна”»
Олеся Біда – журналістка відділу розслідування воєнних злочинів The Kyiv Independent, авторка документального розслідування про викрадення українських дітей «Uprooted»/«Діти для Путіна»