Дар’я Касьянова на «Russia’s war on children» в Латвії : «Українські діти, які є особливо вразливими жертвами, ніколи не повинні використовуватися як військові трофеї»
31 січня – 1 лютого 2024 року у Ризі проходила міжнародна конференція «Russia’s war on children», присвячена питанням депортації росією українських дітей, пошуку шляхів їх повернення, притягнення країни-агресорки до відповідальності, зокрема, через порушення норм міжнародного гуманітарного права. На одній з панелей виступила з промовою Дар’я Касьянова, голова правління Українська мережа за права дитини, програмна директорка СОС Дитячі Містечка України,
«До вимушено переміщених українських дітей росія все ще ставиться як до трофеїв, – зазначила під час промови Дар’я Касьянова, – Деякі з цих дітей незаконно усиновлюються російськими родинами, влаштовуються в “прийомні сім’ї”, втрачаючи своє базове право – право на ідентичність. Деякі стають знаряддями російської пропаганди, тоді як іншим загрожує призов до російської армії, що ставить під сумнів впевненість у їхньому поверненні додому. Аби це подолати, Українська мережа за права дитини ініціювала проєкт «Шлях додому», спрямований на возз’єднання викрадених дітей із їхніми родинами, родичами чи законними представниками в Україні. Це мандрівка, сповнена випробувань, перешкод і, часом, небезпечних для життя ситуацій».
На фото: Катерина Рашевська, Дар’я Касьянова, Олена Розвадовська
На думку Дар’ї Касьянової, конференція «Russia’s war on children» є органічним продовженням спеціальних слухань у ПАРЄ, ініційованих Латвією.
Основні тези виступу голови Правління УМПД такі:
• Попри заяву ПАРЄ «Українські діти, які є особливо вразливими жертвами, ніколи не повинні використовуватися як військові трофеї», до вимушено переміщених наших дітей росія все ще ставиться як до трофеїв.
• Деякі з цих дітей незаконно влаштовують в російські прийомні родини, і вони втрачають своє базове право – право на ідентичність. Малюки 3-5 років потім взагалі не знатимуть, хто вони і звідки, підлітки стають знаряддями російської пропаганди, найстаршим дітям загрожує призов до російської армії, що ставить під сумнів впевненість у їхньому поверненні додому.
• Практично невидимими для розшуку є діти з інвалідністю й складними комплексними захворюваннями. Їх повернення додому унеможливлює багатоденний небезпечний і виснажливий маршрут – без належного догляду та спеціалізованого транспорту.
• Успішне повернення дітей – це лише половина справи. Усі діти, які повернулися, потребують ретельної тривалої реабілітації та соціальних послуг. Попри зусилля всіх членів УМПД, ми не в змозі забезпечити всі потреби повернених дітей самостійно. Це скоординована системна робота держави й громадських організацій.
• Тож Україні терміново потрібні кваліфіковані фахівці соціальної сфери й ефективні методики роботи з сім’ями та дітьми, особливо це стосується дітей з інвалідністю і тих, хто втратив батьків. А впровадження реформи #ДІ є невідкладним і першочерговим.
В роботі конференції взяла участь велика кількість високопрофесійних юристів з міжнародного гуманітарного права. Багато говорилося про геноцид – саме так зібрання трактує злочини росіян проти українських дітей, наводилися аналогії з подіями Другої світової війни.
«Важливий досвід самої Латвії, її громадян, які також були депортовані під час Другої світової війни, – говорить Дар’я. – Експрезидентка Латвії Вайра Віке-Фрейберга розповідала, як її депортували у шестирічному віці, й вона повернулася до рідної країни лише в 16 років. Потім вона вивчала психологію, і для неї це було посттравматичним зростанням».
Практичним результатом конференції «Russia’s war on children» можна вважати те, що міжнародні майданчики впливу на країну-агресорку розширюються і пошук способу покласти край її злочинним діям не припиняється.
«Основна мета – щоб ми почали повертати дітей тисячами, а не одиницями, як ми зараз це робимо. Уже всі, хто може, об’єдналися. Втім нам все одно потрібна країна-посередник, яка б поїхала до росії, Білорусі, на тимчасово окуповані території України – побачила б на власні очі, що відбувається, шукала наших дітей, спілкувалась з ними. Без цього практичного кроку з проблемою буде дуже складно впоратися», – резюмує Дар’я Касьянова.
Також Президент Латвійської Республіки Едгарс Рінкевичс, який окремо зустрівся з українськими дітьми, написав у своєму фейсбуку:
«Навіть у найстрашніших кошмарах важко уявити, що пережили ці українські діти, викрадені росією. Багато хто з них пережив окупацію Маріуполя. У Латвії вони вже посміхаються і трохи пустують. І це добре, саме так і має бути!»
Фото: facebook.com/edgars.rinkevics