Досвід трансформації психоневрологічного інтернату (ПНІ)

Цей приклад доводить – трансформація закладів інституційного догляду, навіть таких складних, як психоневрологічний інтернат – можлива. І фахівців доведеться додавати, а не звільняти. Досвідом ділиться Юлія Ковальчук, директорка Горохівського ПНІ, де зараз організовані підтримане проживання, паліативний догляд та психосоціальна підтримка.

Послуга підтриманого проживання в закладі працює з 2018 року, сьогодні там мешкає 25 людей. У відділенні — 5 житлових кімнат, кухня, кімнати побуту, дозвілля і відпочинку. Працює міждисциплінарна команда (МДК). Основне завдання – реінтеграція підопічних у громади, супровід фахівців у на місцях, куди повертаються люди з психічними порушеннями.

Відділення паліативного догляду розраховано на 15 місць, має медичний цілодобовий пост, обладнання, протилежневі матраци, кнопки виклику, а весь персонал має необхідну підготовку.

У ресурсно-інтеграційному центрі є кабінет психолога (де проходить арттерапія, піско-, манко- та кава-терапія), зал для індивідуальних занять та для гуртків, облаштовані лаунж зона і вайфай.

Як і всі новатори, на початку впровадження підтриманого проживання директорка ПНІ стикнулася зі спротивом — як зі сторони депутатів, так і зі сторони мешканців. Перші не бачили потреби виділяти кошти, другим було звично, коли за них все роблять і не треба докладати зусиль для само

“Я розумію, що це мала б бути окрема будівля, щоб мешканці вели самостійне життя, жили в окремих кімнатах. Але в нас не було додаткового приміщення, можна було виділити під відділення лише одне крило.”

Довідково: міжнародний досвід підтриманого проживання – це не більше 8-и осіб (оптимально 4-6), які проживають в окремому будинку безпосередньо в громаді. Цей будинок не має інституційних рис, проживання максимально наближене до сімейного.

“Я хотіла, щоб наші мешканці, яких було п’ятеро на той час, могли жити в соціумі. Ми зібрали своїх вихованців і запропонували їм зробити окремий блок, облаштувати кухню, кімнату побуту. Спочатку був опір, бо раніше їм готували їсти 5 разів на день, на блюдечку підносили, суттєву частину своїх коштів вони витрачали на сигарети, на все, що хотілося. А тут довелося самим готувати, вчитися раціонально розпоряджатися грошима.

Двоє з тих п’яти чоловіків відмовилися. І близько двох років пішло на те, щоб змінити психологію тих трьох, що залишилися. Ми почали з того, що святкували їхні дні народження. Разом заздалегідь планували меню, закупки. Я приходила, ставала поруч, розказувала, що їм треба робити, і ми готували. Вони бачили в мені приклад і стимул.

Звісно, мультидисциплінарна команда теж приклала багато зусиль. Також ми дивилися, що подобається нашим вихованцям, як їх заохочувати. Виявилося, що для них важливі різні подяки, грамоти тощо.”

Крило відкрилося після ремонту у січні 2018 року. За цей час вдалося реінтегрувати 6 людей, зараз вони проживають у громадах під соціальним супроводом. Коли інші мешканці психоневрологічного інтернату побачили цей приклад — з’явилося більше охочих навчитися самостійності та жити вдома. Сьогодні їх вже 20.

Такий підхід можна прирівняти до транзитного підтриманого проживання / учбової соціальної квартири (будинку), коли резидентів закладу інституційного догляду, які не мають досвіду самостійного проживання, деякий період часу поселяють в окремій квартирі (будинку), де вони інтенсивно навчаються готувати собі їсти, розпоряджатися коштами тощо, а тоді вже переходять у безпосередньо послугу підтриманого проживання або взагалі починають жити самостійно

Перший “випускник” був інтегрований у Горохівську же громаду. Вже три роки, як хлопець проживає самостійно. Приблизно раз на пів року соціальні фахівці, що супроводжують його, спілкуються з пані Юлією та членами МДК, щоб обговорити процес.

Всі колишні мешканці ПНІ, які були інтегровані, зазвичай повертаються у свої громади, де їм допомагають відремонтувати житло (якщо воно є.) Хтось повертається до родичів, яких теж готують до повернення члена сім’ї.

Пані Юлія зазначає, що з реінтеграцією є 3 проблеми:
1. Неготовність спільноти. На жаль, самі ж мешканці громади використовують працю випускників в обмін на алкоголь чи цигарки, тим самим створюють неблагополучне середовище для себе і своїх дітей.

2. Соціальні фахівці у громадах не вміють контактувати, співпрацювати з випускниками. Хоча спеціалісти ПНІ продовжують консультувати та супроводжувати фахівців з громад, надавати послуги психолога, психіатра протягом року-півтора.

“Хоча б перший рік людина потребує супроводу: ось він отримав пенсію, треба сходити з ним в магазин, розпланувати бюджет, щоб він не витратив кошти на цигарки, а потім шукав, щоб йому хтось буханку хліба дав.”

3. Третя проблема з опікунами/ріднею — вони звикли жити самі, і людина з психічною інвалідністю попросту їм заважає.

“В нас був хлопець, ми рік готували його на інтеграцію, відпустили додому у відпустку. Мама дала гроші, щоб син з’їздив до друга в іншу область. Він як поїхав, так місяць не повертався, бо не орієнтується в днях. Мама навіть не повідомила нам, викликала поліцію і хлопець опинився у психлікарні. І все, що ми разом з ним напрацьовували рік, звелося нінащо.”

Збереження кадрів

“В нас не було соціальних працівників, психологів, тому ми залучили додаткових працівників. Окрім того, із відкриттям відділення паліативної допомоги, потрібні були ще 10 штатних одиниць. Але щоб працювати у нас кожен фахівець має навчатися і пройти сертифікацію.”

Повага до особистості

“Завжди на кожній нараді я наголошувала, що ми будемо працювати по-новому. Ми почали з того, що зняли грати з вікон. Всі дивилися такими очима, а що як вистрибне? Вже 12 років, як я познімала грати, всі звикли, спочатку дивилися, підходили до вікон, ламали ручки, тепер вже такого немає.”

У створенні відділень підтриманого проживання в закладах інституційного догляду є ризик, що підопічні стануть заручниками фінансування закладу і ті, хто залишаться у відділенні підтриманого проживання закладу, будуть назавжди ізольовані від рідних і суспільства.

Водночас позитивний приклад Горохівського ПНІ доводить, що трансформація можлива. Щоб це стало системною зміною, необхідні:

• фахові й мотивовані кадри в достатній кількості як у закладах, так і громадах
• наявні розвинені соціальні послуги у громадах, де підопічні зможуть отримати необхідну підтримку
• адекватний і належний контроль.

На фотоколажі: приготування на кухні відділення підтриманого проживання, святкування дня народження, спортивна зона.