fbpx
placeholder
До списку довин

Моніторинг Донецької області: рівень небезпеки для дітей є вкрай високим

У рамках проекту, що здійснюється громадською спілкою «Українська мережа за права дитини» спільно з офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерством соціальної політики України, за підтримки офісу дитячого фонду ЮНІСЕФ Україна, 14 та 15 лютого здійснено моніторинговий візит до закладів та установ Донецької області.

Одночасно працювали дві моніторингові групи, які перевірили Миколаївську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат №7 Донецької обласної ради, комунальну установу охорони здоров’я «Краматорський будинок дитини «Антошка», комунальну медичну установу «Дитяче територіальне медичне об’єднання» (м. Краматорськ), дитячий будинок сімейного типу (м. Костянтинівка), костянтинівську міську Службу у справах дітей, Костянтинівський міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

В інтернатних закладах Донеччини до умов утримання і виховання дітей зауважень у представників моніторингової групи практично не було.

Проте здивували моніторів кількісні показники дітей, відносно яких протягом останніх років видавались путівки до інтернатних закладів.

Давайте разом трошки проаналізуємо офіційну статистику, тим більше, що вона безпосередньо стосується впровадження реформи деінституціалізації в регіоні.

Так, до будинку дитини «Антошка» у 2017 році потрапило 135 дітей, а у 2018 – практично в половину менше, 77 малюків (з них майже 50% – тимчасово, за заявою батьків). До інтернатних закладів системи освіти (дитячі будинки та загальноосвітні школи-інтернати) протягом 2016 року видано 87 путівок, протягом 2017 року – 72, а протягом 2018 – лише 17 (у 5 разів менше, порівняно з 2016-м роком). При цьому, після отримання інформації про приїзд моніторингової групи, протягом 2019 року службою у справах дітей Донецької ОДА було швиденько видано 14 путівок (82% від загальної кількості путівок за весь 2018 рік!).

На сьогодні в регіоні немає жодного Малого групового будинку, Центру денного перебування дітей, відсутні і Центри підтримки сім’ї та дітей.

Тобто з родинами працювати нема кому, надавати соціальні послуги в тій кількості, яку потребують громади, неможливо. В місцевих службах у справах дітей так само, як і в Центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді існує неабиякий кадровий «голод», тим більше, що фахівці соціальної роботи після переведення на місцевий бюджет і внаслідок тотального скорочення так і не повернулись до роботи в громадах.

В таких умовах (а ми не повинні забувати і про те, що аналізуємо роботу в регіоні, охопленому війною) сімей, які не в змозі самостійно впоратись із виховною функцією, дуже багато, а зазначені вище показники свідчать про те, що протягом 2018 року путівки дітям, які потребували термінового захисту, не видавались штучно. Заборона обласної служби призвела, окрім іншого, до того, що дітей просто лишали з асоціальними батьками напризволяще, в умовах загрози життю та здоров’ю. А іноді, розуміючи реальну небезпеку для дитини в умовах біологічної родини, представники служб у справах дітей змушені були домовлятись із лікарями і штучно надавати психіатричні діагнози. Все для того, щоб можна було врятувати дитині життя, влаштувавши її таким чином, в обхід обласної служби, до спеціалізованого інтернатного закладу. До реформи деінституціалізації дані підходи жодного відношення не мають, бо ця реформа не про закриття інтернатних закладів ціною дитячої біди, а про надання якісних соціальних послуг.

Крім того, моніторинговий візит показав, що в обласній службі протягом останніх років взагалі відсутня методична робота із місцевими службами у справах дітей. Під час моніторингу жодної методичної документації надано не було (в папках про проведення збираються листи-запрошення на захід та іноді – листи реєстрації). Так звані семінари тематики не мають, порядок їх проведення, в переважній більшості, не складається, матеріали виступів взагалі відсутні.

З новоствореними в ОТГ службами так само ніхто не працює. В планах роботи зазначається загальна фраза «здійснення виїзду до ОТГ з метою надання методичної допомоги». Відстежити, чи ця допомога надавалась, чи ні – неможливо. Жодного документу щодо підтвердження методичної роботи з ОТГ в обласній службі немає.

Як наслідок, папери пишуться, проте все загальними фразами або загальновідомими гаслами. Ніхто не відстежує динаміку процесів, не аналізує ситуацію в регіоні, не забезпечує підвищення рівня кваліфікації працівників обласної та місцевих служб тощо. Навіть на листи щодо довготривалого (від 3-х до 9-ти місяців) перебування 9 дітей в лікарнях регіону обласна служба взагалі не реагує, жодних заходів не вживає і відповіді не надає.

В таких умовах рівень небезпеки для дітей Донеччини наразі є вкрай високим і, якщо терміново не вжити заходів для виправлення ситуації, може призвести до фатальних наслідків.

Моніторингові візити до 5 пілотних регіонів завершено. Протягом наступного місяця матеріали будуть узагальнені. Експерти із захисту прав дитини нададуть рекомендації щодо виправлення ситуації та, зокрема, висвітлять проблеми, що потребують внесення змін до законодавства.

Громадська спілка «Українська мережа за права дитини» висловлює щиру подяку представникам офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, фахівцям Департаменту забезпечення прав дітей та оздоровлення Мінсоцполітики за плідну співпрацю в розробці методології моніторингу та проведенні моніторингових візитів.



Поділитися: