“Психологічна допомога може бути безоплатною та якісною”, –  Анастасія Грабовик, ГО “Центр психологічної допомоги “Конфіденс” 

Громадська організація “Центр психологічної допомоги “Конфіденс” у лютому 2026 року приєдналася до Української мережі за права дитини (УМПД). Це один із нових членів спілки, який працює у сфері психологічної підтримки та розвитку сучасних підходів до ментального здоров’я.

Про перші кроки організації, її підходи та майбутні мрії розповідає голова ГО “Центр психологічної допомоги “Конфіденс” Анастасія Грабовик.

Як пес став провідником у громадський сектор

Анастасія Грабовик за освітою психологиня. У 2018 році вона мало знала про діяльність неурядових організацій. Усе змінив її пес — золотистий ретривер із доброзичливим характером.

“Він завжди реагував на дітей з особливими освітніми потребами (ООП). Коли поруч плакала дитина, він намагався по-своєму її втішити: підходив, лягав поруч, міг облизати руки чи обличчя. Батьки дивувалися, адже всі діти радо йшли на контакт”, – розповідає Анастасія.

Ілюстративне фото з відкритих джерел

Згодом вона почала водити собаку на сенсорну інтеграцію дітей з ООП в один із київських корекційних центрів. З часом Анастасія залишилася там працювати психологинею. Так і почався її шлях у темі інклюзії, а згодом і в громадському секторі.

“Нам із колегами стало замало просто працювати в кабінеті з дитиною. Ми хотіли змін у суспільстві. Хотіли якось впливати на всю систему, підвищувати обізнаність про інклюзію, толерантність суспільства”, – розповідає Анастасія про рішення створити свою організацію.

2 жовтня 2018 року зареєстрували ГО “Центр психологічної допомоги “Конфіденс”. А влітку 2019 року організували перший соціальний проєкт — табір для батьків та дітей.

Перші кроки

Для організації табору кошти збирали власними силами. Тоді досвіду роботи з грантами ще не було.  

“Ми стукалися до знайомих і до зовсім чужих людей. Напевно, я настільки натхненно розповідала, що навіть у моїй аптеці підтримали нашу ініціативу, – розповідає Анастасія. – Зараз я б на таку авантюру вже не пішла. У нас не було нічого — ні грошей, ні сформованої команди. Але були люди, які потребували підтримки і вірили в нас”.

Табір тривав два тижні. У ньому взяли участь 10 сімей з дітьми з ООП. Для батьків проводили тренінги, заняття з арттерапії, йоги та інші активності. Для дітей була окрема програма.

Фото: facebook.com/anastasiia.hrabovyk

“Деякі батьки чи не вперше змогли побути наодинці із собою, подумати про власні потреби. Разом із психологами вони проходили шлях прийняття діагнозу дитини, ситуації. У когось після табору кардинально змінилося життя”, – розповідає Анастасія.

Наступним викликом для організації став пошук партнерів і місця для роботи. Після кількох відмов від міської влади психологів ГО “Центр психологічної допомоги “Конфіденс” запросили до соціальної служби Дніпровського району. Там вони працювали з мамами та дітьми, проводили майстер-класи та групові зустрічі.

Згодом команда познайомилася з ГО “Спілка ветеранів Куби” і разом реалізувала проєкт допомоги людям похилого віку. На заняттях з музикотерапії проходили реабілітацію ті, хто пережив інсульт або інфаркт.

Цю ініціативу згодом продовжили на базі Товариства Червоного Хреста у Подільському районі. Паралельно проходили зустрічі груп психологічної підтримки поліцейських — до них також долучилися психологи “Конфіденс”.

Команда “Конфіденс”, допис до 3-річчя організації, джерело: facebook.com/anastasiia.hrabovyk

“Ми не мали стабільного фінансування і ще не вміли писати грантові заявки. Просто були психологи, корекційні педагоги, логопеди, які мали ідею, бажання і бачення проблем. Малими кроками розвивали організацію. Постійно ходили, стукали у різні двері, говорили про те, що ми є і що хочемо працювати”, – розповідає Анастасія.

У 2020 році фахівці почали працювати з дітьми з порушеннями зору. А напередодні 2022 року команда встигла разом із дітьми поставити виставу. Для кожного підібрали музичні інструменти, на яких вони змогли грати.

“Такі проєкти дуже нас надихали і мотивували рухатися далі. Я дивилась на цих дітей і підлітків, як вони грають на інструментах, які ніколи не побачать. І розуміла, що не маю права зупинятися”, – розповідає Анастасія.

Робота під час повномасштабної війни

Після початку повномасштабного вторгнення більшість працівників залишилися працювати в Україні.

“24 лютого до обіду ми вже провели першу групу підтримки для знайомих, хто цього потребував, – розповідає Анастасія. – Далі до групи долучалися і розгублені батьки. Дні перетворилися на марафон консультацій”.

ГО “Центр психологічної допомоги “Конфіденс” організувала позмінну роботу чотирьох пар психологів. Допомога фактично надавалася 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Це тривало приблизно місяць.

“У колег-психологів “відпали” майже всі клієнти, проєктів не було. Ніхто не розумів, що буде далі, але всім потрібно було за щось жити. Я вирішила подавати свій перший проєкт на грант до міжнародних організацій. Було страшно: репутації майже немає, досвіду теж. Але я вирішила спробувати — ми ж нічого не втрачали”, – розповідає Анастасія.

Її заявки підтримали. Влітку 2022 року почалася активна проєктна робота. Команда  виросла до 30. Нових співробітників шукали серед знайомих і колег Анастасії, усіх небайдужих до роботи організації. 

Фото facebook.com/cphConfidence

Організація продовжила працювати з сім’ями, які виховують дітей з ООП. Також додалася нова аудиторія — дорослі, які перебували у стресових ситуаціях, зазнали насильства на окупованих територіях або потребували екстреної психологічної підтримки.

«Нам довелося дуже швидко розвивати організацію — у стресі та війні. Хтось проходить цей шлях спокійно роками. У нас не було стільки часу», – розповідає Анастасія.

Сьогодні команда налічує близько 130 фахівців. Онлайн консультують по всій країні. Офлайн – у Харківській, Сумській, Полтавській областях та місті Києві. 

Організація має понад 500 меморандумів із державними інституціями, серед яких ДСНС, Служба у справах дітей, Національна соціальна сервісна служба.

Психологи активно співпрацюють із державними структурами: супроводжують допити дітей у “зеленій кімнаті”, допомагають пораненим у лікарнях, проводять супервізії для поліції та працюють у багатьох інших напрямах. 

За 2025 рік підтримку від “Конфіденс” отримали 52 751 унікальних бенефіцари. Це кількість людей, яких консультували індивідуально, які відвідали навчання чи групи підтримки.  

«Бібліотерапія» або «лікування словом»

Один із головних напрямків роботи організації продиктований воєнними реаліями в країні. Фахівці ГО “Центр психологічної допомоги “Конфіденс” розробили програму роботи з жінками, які чекають чоловіків з війни, а також із тими, чиї чоловіки загинули або зникли безвісти.

Бібліотерапія — від грецького слова «бібліо-» (biblion), що означає «книга» або «книжковий», — це авторська методика, яка допомагає працювати з психологічною травмою. Вона складається з 12 коротких історій, написаних українською письменницею Мар’яною Лелик. Їх читають під час роботи в терапевтичних групах підтримки, заняття в яких тривають до трьох місяців.

«Історії закінчуються не так, як ти хочеш. Настільки неочікувано, що можеш бути в шоці. Психолог ставить запитання та спонукає до роздумів про власні проблеми. Тоді людина може плакати, розповідати про те, що її налякало або зачепило. І вже з цими переживаннями далі працюють психологи. Ця методика неймовірно підсилює терапію та допомагає жінкам відновитися, зрозуміти свої страхи й переживання», — розповідає Анастасія.

Фото команди

Також психологи розробили тренінгову програму для дітей, підлітків і сімей «Мій тато змінився». Вона допомагає пояснити зміни в поведінці батька чи матері, які повернулися з війни.

«Як дитині пояснити, чому її тато змінився після служби? Коли він ішов, то був відкритий, веселий і любив гратися з дитиною, а зараз наче зовсім інший. Діти часто сприймають це на свій рахунок і думають, що причина в них. Починають себе звинувачувати», — коментує Анастасія.

Вона додає, що сьогодні в Україні психологи та інші фахівці напрацьовують багато унікальних методик роботи з травмою. Такого досвіду не мають колеги в інших країнах.

«Сучасні фахівці не мають досвіду роботи в умовах безперервних бойових дій у таких масштабах, як в Україні. Водночас ми не лише вчимося жити в цих умовах, а й генеруємо нові ідеї, розробляємо та впроваджуємо інноваційні підходи до допомоги», — додає Анастасія.

Популяризація теми інклюзії у садочках, школах та серед батьків 

Ще один із головних фокусів роботи команди ГО “Центр психологічної допомоги “Конфіденс” — просвітницька робота та популяризація теми інклюзії. 

«На рівні держави має бути безперервна система впровадження інклюзії та супроводу сімей. Батьки повинні розуміти, куди рухатися далі, і не витрачати час та сили на пошук інформації про доступні можливості. Має бути чіткий маршрут: крок за кроком — усе прописано й узгоджено з особливостями дитини, її потребами та труднощами», — розповідає Анастасія. 

Приблизно раз на місяць Анастасія разом із кандидаткою педагогічних наук Іриною Калініченко виходять у прямі ефіри «Право знати». Там вони розповідають про інклюзивні та спеціальні класи, маршрути дітей з ООП у закладах освіти та інші важливі теми.

Джерело: https://www.youtube.com/@confidencecph

«Коментарі під ефірами отримуємо різні. Якось мені написали, що я згенерована штучним інтелектом. Напевно, непогано виглядаю, якщо думають, що я ШІ», — жартує Анастасія.

Фахівці організації розробили посібник для працівників дитячих садочків та всіх хто працює з дітьми з ООП в дошкільному віці. У ньому навчають, як краще будувати комунікацію в групі та висвітлюють інші теми, необхідні для роботи.

«Ми у 2023 році розробили програму для навчання фахівців і батьків щодо допомоги дітям з особливими освітніми потребами. До речі, вона досі має попит», — розповідає Анастасія.

У 2025 році цю програму допрацювали та розділили за віковими категоріями дітей: дошкілля, школяри та підлітки. Навчання триває тиждень для кожного курсу. Після тестування учасники отримують сертифікати.

Фото facebook.com/cphConfidence

«Хочемо до кожного посібника розробити сенсорну коробку, щоб людина на своєму робочому місці у садочку чи школі одразу мала матеріали, з якими працює», — розповідає Анастасія.

Також в організації хочуть підвищувати обізнаність щодо комунікації з дітьми з ООП. Для цього планують працювати й з усіма дітьми, які відвідують інклюзивні класи, щоб навчати їх толерантній взаємодії між собою. 

«Була у нас колись ідея зробити серію з десяти коміксів. Кожен комікс складається з п’яти історій і розповідає про різні особливості дітей. Хтось боїться темряви, комусь важко першим підійти й заговорити. Усі ми маємо різні труднощі, страхи та переживання, але від цього не стаємо гіршими», — розповідає Анастасія.  

Команда, яка втілює мрії 

Анастасія разом із колегами переконана, що звертатися до психолога чи психіатра — це нормально. Особливо зараз, коли українці живуть в умовах постійної невизначеності та випробувань. Вона вважає, що суспільству важливо навчитися дбати про своє ментальне здоров’я та знаходити час для відпочинку.

«Ми також займаємося боротьбою з так званими “інфоциганами”. Людина, яка веде психологічний блог, повинна мати профільну вищу освіту та практичний досвід, а не лише кілька курсів. Тому я хочу, щоб наша організація “Конфіденс” масштабувала професійні послуги. Важливо, щоб психологічна допомога була якісною та безоплатною», — розповідає Анастасія.

Те, що їхня робота потрібна людям, підтверджують відгуки бенефіціарів організації. Часто ця підтримка виходить далеко за межі психологічного консультування. Анастасія поділилася історією психологині, яка працювала у деокупованій громаді Харківської області.

«Територія була замінована, і діти майже не мали місць для дозвілля. Наша психологиня змогла об’єднати громаду так, що люди почали допомагати одне одному», — говорить Анастасія.

Частина команди організації

Одна дівчинка з родини, яка перебувала у складних життєвих обставинах, мріяла про гітару. Психологиня організувала виставку її картин. Завдяки підтримці небайдужих людей, вдалося зібрати кошти на омріяний подарунок.

До свята Святого Миколая команда організації зібрала листи з побажаннями від 40 дітей. Втілити їхні мрії допомагали друзі організації та небайдужі люди.

«Один хлопець років чотирнадцяти мріяв про мотоцикл, але попросив у подарунок лише рукавички. Він хотів мати хоча б рукавички. Інші діти просили нові каструлі, бо дуже хотіли, щоб мама варила їм борщ, а після деокупації в домі не залишилося посуду. Такі мрії — зовсім не дитячі», — розповідає Анастасія.

Вона додає, що саме такі історії надихають її та всю команду продовжувати свою роботу.

«У нас команда однодумців, які підтримують ідеї одне одного. Ми постійно думаємо, чим можемо бути корисними суспільству, а потім разом втілюємо ці задуми в життя», — каже Анастасія.

Матеріал підготовлено ГС “Українська мережа за права дитини” в межах проєкту «Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення прав дітей» спільно з міжнародною гуманітарною організацією Save the Children in Ukraine за фінансової підтримки Уряду Швеції (SIDA). Зміст матеріалу є винятково відповідальністю ГС “Українська мережа за права дитини” та не обов’язково відображає точку зору Save the Children (Врятуймо дітей) та Уряду Швеції (SIDA).