fbpx
placeholder
До списку довин

7 найпоширеніших міфів про соціальні послуги в громадах

Ми схильні створювати міфи про те, про що знаємо зовсім мало. Партнери проекту “Спільно. Соціальні послуги для сімей у громаді” завершують чергову серію тренінгів для громад щодо планування та бюджетування соціальних послуг. І саме тому, ми зібрали найпоширеніші міфи у громадах, і підготували їх спростування. Важливо, аби ці міфи зруйнувались у свідомості не лише управлінців у громадах, а й у самих мешканців, у кожного з нас.

Міф 1. Інтернати не можна закривати, тому що діти опиняться на вулиці

Інтернати не будуть закривати без відповідної підготовки. Тільки коли місцева влада створить для кожної дитини відповідні умови поза інтернатом і в його існуванні вже не буде необхідності, інтернат закриватимуть.

Звичайно, це амбітне завдання, для досягнення якого має успішно пройти реформа з деінституалізації, яка базується на індивідуальному підході. Експерти мають проаналізувати ситуацію кожної дитини та її сім’ї, з’ясовувати причини потрапляння дитини до інтернату та визначити необхідні заходи для повернення дитини в рідну сім’ю. У разі, якщо це неможливо, будуть розглянуті варіанти усиновлення або влаштування у сімейні форми виховання.

Варто розуміти, що інтернати – це застаріла і неефективна форма виховання дітей, від якої поступово відмовляються усі розвинені країни світу.

Окрім влаштування дітей, що вже виховуються в інтернатах, громади повинні запровадити соціальні послуги для сімей з дітьми, які запобігатимуть соціальному сирітству (це коли дитина знаходиться в інтернаті при живих батьках). Саме це є одним із завдань проекту Спільно.

Міф 2. Діти з інвалідністю не можуть навчатися у звичайних школах, їм потрібні окремі заклади

Поширена думка, яка насправді є проявом стигми та дискримінації щодо людей з інвалідністю, у т.ч. дітей з інвалідністю та їх сімей. Діти з інвалідністю не просто можуть, а мають право навчатись у звичайних закладах освіти. Це сприятиме реалізації їх прав на рівний доступ до освітніх  та інших соціальних послуг, їхній соціалізації. Для дітей без інвалідності з’являться додаткові можливості розвинути такі важливі життєві навички як повага та підтримка.

Часто установам, покликаним допомогти з інтеграцією дітей, не вистачає досвіду, навичок і знань для забезпечення необхідного освітнього середовища. Але це не означає, що освітня установа має відмовляти дітям з інвалідністю у навчанні. Освітня установа має вдосконалюватись, руйнувати бар’єри, аби забезпечити комфортні освітні умови для всіх дітей без виключення.

Щоб допомогти освітнім закладам, в рамках проекту Спільно навчання фахівців включає заходи з подолання стереотипів про вразливі сім’ї. Проект також надає методичну підтримку Інклюзивно-ресурсним центрам та іншим соціальним установам.

Міф 3. Соціальних послуг потребують лише сім’ї з низьким соціальним статусом

Насправді, кожна сім’я може потребувати соціальних послуг. Так само, як кожна сім’я може опинитися у складних життєвих обставинах. Ніхто з нас не застрахований від раптових змін, які не завжди є позитивними. Наприклад, багато людей, які вимушено стали внутрішньо переміщеними особами та мусили звернутись до держави по допомогу, були фінансово незалежними та самодостатніми до воєнного конфлікту на сході України.

Іншим прикладом може служити динаміка виявлення спектру захворювань різних типів у дітей за останні декілька років. Вона досить потужна. Тобто кожна сім’я може зустрітись із ситуацією, коли вона потребуватиме додаткової фінансової, інформаційної та організаційної підтримки від місцевої та державної влади, а також мешканців навколо. Усвідомлюючи це, важливо проявляти солідарність, розуміння та підтримку до людей, які опинились у складній ситуації.

Міф 4. Маленька громада не може надавати якісні соціальні послуги. Їх можна отримати тільки у великих містах

Насправді в багатьох громадах різних розмірів вже існують/впроваджуються соціальні послуги,  і ця практика має поширюватись. Адже соціальні послуги повинні бути максимально наближеними до отримувача, що визначено і у Законодавстві України.

Проект Спільно націлений на створення в 12 цільових громадах Донецької і Луганської областей мультифункціональних Центрів надання соціальних послуг. З цією метою ремонтуються запропоновані громадами приміщення, створюються нові послуги  та розвиваються вже існуючі, закуповується обладнання. Пріоритетними, в рамках Спільно, є послуги для сімей з дітьми.

Додатково проводиться робота щодо посилення спроможності громад надавати соціальні послуги – національні експерти надають  консультації місцевим органам влади, відбуваються освітні заходи, громадам надається технічна допомога з планування, бюджетування, впровадження і надання послуг, а також посилення взаємодії усіх задіяних відомств.

Міф 5. Фахівець із соціальної роботи має повчати і контролювати родину

Насправді, роль фахівця із соціальної роботи у громаді – підтримувати та наснажувати сім’ю, яка опинилася в складній ситуації, яку вона не може подолати  самостійно.

Для цього фахівець із соціальної роботи має володіти технологією ведення випадку, що допоможе йому здійснити оцінку потреб родини, надати першу допомогу, порадити, куди необхідно звернутися для вирішення певного питання. Крім того, цей фахівець може сам прийти на допомогу, навіть якщо його “не просили”. Він побачить і відгукнеться, якщо дитина потрапить у складну ситуацію чи сім’ї потрібна підтримка.

В рамках проекту Спільно левова частина наших зусиль спрямована на підготовку таких фахівців у 12 цільових громадах Донецької і Луганської областей та надання їм в користування найновіших методів з ведення випадку.

Міф 6. В інтернаті є професійні спеціалісти і тільки там дитина з інвалідністю може добре розвиватися

Ми знаємо, що професіонали є усюди. Для того, щоб посилити свою професійність треба мати доступ до нових знань та нових підходів (і тут допомагає проект Cпільно), але також і бажання зростати, ставати кращим фахівцем. І в цьому багато, що залежить від самих людей, незалежно від того, де саме вони працюють – в місцевій раді, центрі надання соціальних послуг чи в інтернаті.

У громаді завжди є потреба у хороших спеціалістах. Колишній працівник інтернату завжди може знайти роботу у місцевій владі, у школі, інклюзивно-ресурсному центрі. Адже всі хочуть мати в своїх командах найкращих та найвідданіших справі спеціалістів.

Але також необхідно не забувати і про дітей з інвалідністю, які знаходяться в інтернатах. У цих закладах, вони не тільки не можуть розвиватися, але й також вони не мають доступу до відповідної освіти, а також можуть піддаватися насильству. Варто зазначити, що усі діти мають право на сім’ю, і як показує досвід, увага батьків є набагато важливішою ніж доступ до спеціалістів.

Міф 7. Проблем внутрішньо-переміщених осіб уже немає. Прошло 5 років, вони вже адаптувались

Якщо ми не бачимо проблем, це не значить, що їх немає. Наприклад, велика кількість людей, які були вимушені покинути свої домівки, живуть у громадах, чия застаріла інфраструктура ледва здатна забезпечити соціальні послуги для людей, які жили у громаді завжди і для нових мешканців, які переїхали до громади не так давно. Це може спричиняти потенційні конфліктні ситуації в громадах. Саме тому, проект Cпільно допомагає відремонтувати та обладнати центри надання соціальних послуг, і зробити їх доступними для усіх мешканців.

Проект впроваджується Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Консорціумом партнерських організацій за фінансової підтримки Німецького уряду та Німецького банку розвитку (KfW)”

У Консорціум на чолі із Українською мережею за права дитини входять такі неурядові організації: Маріупольська спілка молоді, Надія і житло для дітей, Партнерство «Кожній дитині», СОС Дитячі Містечка та Соціальна Синергія.



Поділитися: