Система інституційного догляду має найнижчий рівень добробуту дітей: Дослідження Фундації Олени Зеленської та Київської Школи Економіки

0.42 з 1.0 – індекс добробуту дітей у системі інституційного догляду згідно з дослідженням «Індекс майбутнього» (Індекс добробуту дітей). Це найнижчий показник з дев’яти напрямків (вимірів): освіта, охорона здоров’я, безпека, матеріальна підтримка, ментальне здоров’я, соціальні навички, прояви ризикованої поведінки та стосунки з сімʼєю і друзями.

Дослідження розробили за ініціативи Фундації Олени Зеленської та Київської Школи Економіки й за підтримки Дитячого фонду ООН (UNICEF) в Україні. Воно має на меті розкрити різні аспекти, що впливають на добробут дітей в Україні.  

В Україні станом на початок повномасштабного вторгнення році було 722 заклади інституційного догляду і виховання, де навчалися та виховувалися 104 729 дітей.  

Випускники закладів інституційного догляду розповіли, що після виходу з-під опіки вони не мали базових навичок, як-от: готування їжі, фінансова грамотність, самостійне ухвалення рішень. Також випускники зазначають, що вони мають проблеми з довірою, комунікацією та побудовою дружніх стосунків. Однією з причин цього є відсутність психологічної підтримки під час перебування під опікою держави. 

Про це розповів у дослідженні Кирило Невдоха, очільник Офісу дітей та молоді “ДІЙМО”, випускник закладу інституційного догляду в Україні: 

 «Я скажу так, що якраз система показала свою незорієнтованість на дитину. Дуже багато директорів, ДБСТ [Дитячий будинок сімейного типу] свої інтереси поставили вище інтересів дитини. Багато хто невчасно перевіз дитину і діти сильно постраждали – це перше. 

Друге, якщо вони перевозили, то дуже часто відправляли вихователів, які потім цілими місяцями беззмінно сиділи за кордоном з дітьми. Директор був, тримав будівлю і переживав, щоб не розікрали. Тобто перевезення, скажімо, на початках відбувалося завдяки якраз громадським організаціям, благодійним організаціям, і вже потім під’єдналася держава, служби у справах дітей. 

Тобто є інтернати, директори, які працювали, які вивезли дітей, але таких дуже мало, якщо ми говоримо у відсотках. Фактично, дітей пороздавали в сім’ї, або позалишали, або повивозили, але вивезли не з усім колективом, а, скажімо, двох вихователів дали». 

Загальні дані UNICEF щодо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, свідчать про те, що станом на початок війни в Україні було 67 586 таких дітей згідно з розрахунками ДССУ. Загалом:

• 63 002 перебували у сімейних формах виховання, включаючи сім’ї опікунів/піклувальників, прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
• 4 584 дітей перебували у закладах інституційного догляду і виховання.

Зараз Україна вже досягла значних поліпшень, збільшивши кількість дітей в сімейних формах піклування до показника понад 90%, що збігається з поставленими цілями Національної стратегії.

З повним текстом дослідження можна ознайомитись на сайті.