fbpx
placeholder
До списку довин

Теорія моніторингу прав дитини

Основні принципи та методи проведення моніторингу прав дитини

1.1. Поняття, цілі та завдання проведення моніторингу прав дитини

Існує ряд визначень поняття «моніторинг» як виду соціологічного дослідження:

– Моніторинг (попереджувальний, той, що оберігає) – система регулярного виміру змін, що мають місце у суспільстві або його підгрупах, при умові регулярного застосування одних і тих самих принципів вибірки для збору даних.

– Соціально – політичний моніторинг – постійний систематичний збір інформації з метою нагляду та контролю за ходом розвитку будь – якого соціально – політичного явища або процесу та його прогнозування.

– Кейс – стаді – дослідження одиничних випадків досліджуваного феномена і їх інтенсивний аналіз, що включає інтерв’ювання індивідуума, вивчення документів його життя або випадку, який з ним стався, аналізу соціальної ситуації в світі поставленої проблеми і формулювання основних висновків і рекомендацій з вирішення виниклої проблеми.

Моніторинг прав людини може включати в себе усі ці поняття та використовувати усі ці методи дослідження у різних комбінаціях. Найбільш відомі його визначення:

– Моніторинг/перевірка/нагляд – активний та інтерактивний процес у суспільстві, направлений на покращення ситуації у галузі прав людини у цілому, який може передбачати вирішення 2 задач:

* Діагностичний моніторинг – вирішення ситуації, причини її існування та припис необхідних заходів.

* Задачі розвитку в галузі прав людини, основані на аналізі ситуації з метою передбачення, пом’якшення та вирішення ситуації у даній галузі.

– Моніторинг прав людини – це заплановане, систематизоване, проведене за прийнятою схемою дослідження обраної ділянки суспільної дійсності з метою досягнення змін без застосування насильства.

– Моніторинг означає систематичний збір та обробку інформації про дотримання прав та законних інтересів громадян усіма державними органами, громадськими структурами, органами самоврядування громадян, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Інформація про дотримання прав людини повинна бути використана для прийняття рішень щодо поліпшення дотримання законодавства про права людини, розробці нових правових актів, інформування громадськості про ситуацію в сфері дотримання тих чи інших прав людини, в тому чи іншому регіоні країни.

Таким чином, інструмент моніторингу в сфері забезпечення і дотримання прав дитини допомагає оцінити вірність державної політики, виявити картину правозастосовної діяльності державних органів, порушень, що ними допускаються, і причин їх поширення.

За допомогою моніторингу можна виявити найбільш грубі і поширені порушення прав дитини і вжити заходів до виправлення становища; можна виявити проблеми в законодавстві або недоліки в організації діяльності органів, як центрального, так і місцевого рівня.

Моніторинг прав дитини полягає:

По-перше, в строго продуманому активному зборі даних щодо характеру і розмаху порушень прав дитини в конкретній сфері. Відслідковані порушення можуть викликатися як самими правовими нормами (в тому числі, різними інструментами і розпорядженнями щодо їх виконання), так і застосуванням зазначених норм;

По – друге, в обробці отриманих даних та їх зіставленні зі стандартами, встановленими конституцією, ратифікованими міжнародними договорами і внутрішньодержавними законами – відповідно до ієрархії правових норм;

По-третє, у встановленні причин порушень прав людини в цій галузі і надання інструкцій, які зміни слід ввести, щоб виправити існуючий стан;

По-четверте, в зборі матеріалів, необхідних для проведення подальших дій (правових, політичних або громадських) щодо здійснення системних змін;

Моніторингом в повному розумінні цього слова можна вважати усю совокупність перерахованих вище складових елементів. Моніторинг дає можливість перевірити правильність існуючих уявлень (заснованих на уявленнях, газетних матеріалах тощо), що в якійсь сфері суспільного життя допускаются порушення прав дитини, зібрати докази таких порушень, а також доводи і дані, що підтверджують необхіднвсть подальших дій.

Головна ціль моніторингу – покращення ситуації з правами дитини.

Мета моніторингу – виявити картину дотримання всіх категорій прав дитини, а саме: дотримання і захист їх особистих, соціально – економічних і культурних прав. Кінцева мета моніторингу, поряд з поданням широкої інформації, вироблення обґрунтованих рекомендацій щодо забезпечення дотримання і захисту прав, свобод і законних інтересів дитини.

Для досягнення вищезгаданої мети система моніторингу наділяється такими конкретними функціями:

-функція спостереження за практикою дотримання прав дитини;
– функція сприяння формуванню довгострокової політики держави в даній сфері;
-функція контролю за дотриманням законодавства;
-функція оцінки досягнутих успіхів в цій області;
-функція виявлення проблем, існуючих в даній сфері;
– функція оприлюднення інформації про позитивний і негативний досвід.

Цілі моніторингу:
* Активний, плановий збір та обробка по-можливості вичерпних даних про стан дотримання дитини в конкретній області для аналізу ситуації

* Порівняння дійсного стану з прийнятим в державі законодавством, нормами міжнародного права та досліду практичного його дотримання в цій галузі

* Визначення причин порушень і пошук розумних рішень для зміни ситуації

* Накопичення матеріалів, необхідних для подальшої діяльності в обраному напрямку.

Ключові принципи моніторингу:

* Діяльність і точність інформації, що збирається, її перевірка і звітність

* Конфіденційність інфрмації та джерел

* Об’єктивність та неупередженість

* Увага по відношенню до фізичної і соціальної безпеки потерпілих, свідків та інших джерел

Функції моніторингу:

Пізнавальна функція – діагноз ситуації (діагностичний моніторинг) – проводиться в тих випадках, коли ми точно не знаємо, які порушення прав дитини переважають, ступінь їх порушення (наприклад, моніторинг прав дитини на освіту)

Функція підтримки дій на благо суспільства – збір аргументів для того, щоб переконати в необхідності змін – передавати інформацію вищим органам або партнерам – проводиться в тих випадках, коли ми точно знаємо, яким порушенням прав дитини ми хочемо запобігти (моніторинг умов роботи дитячих медичних установ)

Профілактична функція або спостереження, контроль за певною діяльністю, коли сама присутність як спосіб впливу (моніторинг освітнього процесу, моніторинг забезпечення роботою випускників коледжів і т.д)

Іноді діючий моніторинг може поєднувати різні функції (наприклад, діагностичний і профілактичний одночасно). Це багато в чому залежить від методів дії, обраних для проведення конкретного моніторингу. Наприклад, якщо при проведенні моніторингу права на освіту ми використовуємо діагностичний моніторинг окремих освітніх установ, то надаємо одночасно профілактичну функцію.

Що може підлягати моніторингу прав дитини?

*Дотримання одного конкретного права (на освіту, працю тощо)
* Дотримання прав представників певної групи (меншин, дітей з інвалідністю)
* Дотримання всіх або обраної групи прав осіб, які перебувають в ізоляційних закладах закритого і відкритого типу (лікарні, інтернати, виховна колонія)

*Дотримання прав дитини державними установами, які мають владні повноваження (органи освіти, праці, юстиції, прокуратури, внутрішніх справ)

* Впровадження будь-якого закону, важливого для прав дитини (новий закон “Про гарантії прав дитини” або “Про профілактику бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх”)

Таким чином, в завдання системи моніторингу прав дитини входять:

– Виявлення порушень прав дитини для вироблення дій, що їм запобігають та їх усувають;
– Аналіз взаємодії державих органів між собою та громадським сектором в сфері забезпечення дотримання і захисту прав дитини;

– Інформування суспільства про стан справ у сфері захисту прав дитини.

1.2. Основні етапи моніторингу прав дитини та їх зміст

В силу свого віку діти можуть бути в меншій мірі здатними захистити себе від порушення своїх прав або навіть користуватися наявними у них засобами захисту. Крім того, ті чи інші конкретні ситуації або обставини можуть представляти для дітей набагато більшу загрозу, ніж для дорослих; по суті справи, є порушення, жертвами яких стають саме діти. В деяких ситуаціях діти можуть виявитися втягнутими в злочинну діяльність, навіть якщо самі вони не вчинили ніяких правопорушень. Це нерідко трапляється з безпритульними дітьми.

Існує цілий ряд факторів, які значно підвищують вразливість більшості дітей і ведуть до ще більш серйозних порушень їх прав. До числа таких факторів належать: недостатній доступ до освіти і медичного обслуговування, розпад сімей та ін.

Плануючи моніторинг, не варто забувати, що більшу частину часу та енергіі слід присвятити підготовці моніторингу. Його проведення займає, як правило, кілька тижнів, а підготовка може тривати багато місяців. Етап обробки даних та підготовки звіту часто більш тривалий, ніж самі дослідження. І весь цей час, на всіх етапах роботи, потрібно пам’ятати про мету, яку поставили, і в досягненні якої повинен допомогти моніторинг.

Чітко визначивши цілі моніторингу, можна приступити до концепції моніторингу, яка розкриває пов’язані між собою етапи моніторингу.

Етапи моніторингу:

– Підготовка моніторингу

– Проведення моніторингу

– Використання результатів моніторингу

Перший етап моніторингу починається з попереднього аналізу ситуації

1. Попередній аналіз ситуації

Попередній аналіз ситуації полягає в пошуку інформації з відносно легко доступних джерел з метою отримання загального уявлення про можливі проблеми і про ситуацію в цій галузі. Інформація може бути отримана в процесі:

– Бесіди з експертами (вченими, представниками спеціалізованих неурядових організацій, юристами або іншими особами, які займалися або займаються цією проблемою);

– Групове інтерв’ю осіб, пов’язаних з даною тематикою, які бачать її з різних точок зору (посадових осіб, зявників, представників неурядових організацій тощо);

– Попередній аналіз міжнародного і внутрішнього права;
– Аналіз результатів наукових досліджень, що проводяться різними інститутами і університетами;

– Аналіз результатів інших досліджень або контролю, що проводяться різними організаціями – державними, неурядовими або міжнародними;

– Аналіз преси, бесіди з журналістами, що займаються даною галуззю;
– Аналіз скарг громадян, що надходять до різних органів;
– Відвідування установ (школа, лікарня, дитячий будинок тощо), які дозволять краще зрозуміти проблематику і розробити концепцію моніторингу;

– Оцінка власних можливостей – від цього залежить вибір актуальної або прецедентної теми дослідження, де є сила допомогти у її вирішенні.

Попередній діагноз дає нам загальні відомості про дотримання прав дитини, людини в даній області. Іноді він дозволяє також висунути гіпотезу щодо причин порушень. Завдяки отриманим знанням можна розробити оперативні цілі і встановити черговість їх досягнення. Крім того, можна визначити характер відповідних політичних, громадських і правових дій і приступити до їх планування та реалізації. Саме від отриманих результатів буде залежати, чи можна наважитись на проведення моніторингу.

Попередній аналіз ситуації – від цього залежить вибір теми дослідження, найбільш актуальної для даного регіону (зазвичай таких тем багато). На цьому етапі корисно оцінити власні сили і можливості супротивників і союзників, зовнішні фактори і календар політичних подій. З самого початку потрібно вирішити – заради чого буде проводитись дослідження, і як можна потім використовувати його результати (Наприклад, потрібно привернути увагу до проблеми, або комітет ООН з прав дитини готується розглядати Звіт уряду про дотримання Конвенції ООН про права дитини, або ми хочемо змінити законодавство).

2. Формулювання і вибір дослідницького завдання

Завдання для дослідження визначає область, яку потрібно дослідити, щоб отримати інформацію, факти і казуси, необхідні для досягнення поставленої мети. Серед кількох завдань обирається, зазвичай, одне.

При цьому враховується:

Мандат – хто ми? – національний інститут з захисту прав дитини, Омбудсман, депутат, громадська організація.

Взаємовідносини з державними органами – чи є можливість доступу до місця дослідження (освітні установи, дитячі будинки), які гарантії виконання рекомендацій, чи потрібно вже зараз шукати союзників, партнерів і додаткові навички в області дослідження – наявність досвіду моніторингу, можливість залучення фахівців, чітке розуміння того, що плануємо досліджувати і навіщо.

Планування моніторингу – визначивши тему моніторингу, необхідно її конкретизувати, вирішити, яким методом діяти (кейс-стаді, соціологічне дослідження, соціально – політичний моніторинг).

Наприклад:

Моніторинг конкретного права

(Наприклад, право на освіту) – виходить з пропозиції або впевненості, де це право може порушуватися і ким: навчальні заклади, інтернати, дії органів (чиновник, учитель), або базується на частих скаргах громадян на порушення саме цього права. Звуження теми – моніторинг дотримання права на освіту у школах даного регіону.



Поділитися: