Відбулась дискусія у KSE про дитинство, війну, окупацію та депортацію

29 травня Gen.Ukrainian у партнерстві з УМПД та Bring Kids Back UA презентували фільм «Вкрадене дитинство». Стрічка про дітей, які пережили окупацію, втрату рідних, насильство та депортацію, вже доступна на Megogo.

Після перегляду партнери провели публічну дискусію про дитинство в умовах депортації та окупації. Модерував розмову президент Київської школи економіки Тимофій Милованов.

Важливо не звужувати фокус лише до депортованих дітей, – звернула увагу Анастасія Степула, радниця з адвокації Української мережі за права дитини. За її словами, понад 1,6 мільйона українських дітей досі перебувають в окупації – без належного захисту й підтримки:

«Ми вдячні, що світ тримає у фокусі уваги злочини депортації. Але справжній масштаб трагедії – значно більший. Діти на окупованих територіях щодня піддаються індоктринації, русифікації, мілітаризації. Їхнє повернення – найнебезпечніше і найскладніше. Це не лише допити ФСБ, а й фільтрації, обшуки на кожному блокпості. Якщо ми не змістимо фокус і ресурси саме на цю масштабну групу дітей – наслідки можуть бути фатальними».

Міжнародна співпраця залишається ключовою у справі повернення дітей та фіксації воєнних злочинів.

«Ми вже залучили 41 країну як медіаторів у процесі повернення дітей і надалі на міжнародному рівні працюємо над цим питанням. Катар – це країна, яка повертає зараз найбільше українських дітей. Окрім того, ми активно працюємо над збором національних доказів злочинів росії для подальшої передачі в Міжнародний кримінальний суд», – зазначила Дарія Зарівна, операційна директорка Bring Kids Back UA.

Про інший важливий етап – психологічну підтримку дітей після повернення – розповіла Оксана Лебедева, засновниця Gen.Ukrainian:

«Наша мета – максимально вивчити весь травмуючий досвід українських дітей у цій війні та зробити найефективніші програми з його подолання. Наше завдання – огорнути цих дітей турботою та підтримкою, зцілити їх та допомогти щасливо жити далі після пережитого».

Завдяки спільній роботі держави, міжнародних партнерів і громадських організацій вдалося повернути 1345 дітей.

Це небагато, зважаючи на масштаб проблеми, але вже створено механізм підтримки: кожна дитина отримує базову допомогу, індивідуальний супровід кейс-менеджера та доступ до соціальних, освітніх і медичних послуг. Цю систему вибудовували протягом останніх двох років.

«Зараз ми маємо чіткий алгоритм: після повернення дитина проходить опитування в Центрі захисту дитини, отримує кейс-менеджера, визначаються її потреби. Спершу — базова допомога, далі — тривалий супровід і послуги. Ми вже залучаємо громади, бо підтримка має надаватися за місцем проживання. Наше завдання – щоб кожна дитина знала: її тут чекають і підтримають», – зазначила Ірина Тулякова, Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей .

Окремий виклик – підлітки, які виїхали за кордон після початку повномасштабної війни й не повернулися.

«У 2022 році ми стали свідками ще однієї форми втрати – “добровільної депортації”. Близько 1,2 мільйона підлітків виїхали за кордон. І лише 10% повернулися. Ми втрачаємо не лише дітей у росії чи в окупації, а й молодь, яка не планує повертатися. Нам потрібні програми, що заохотять їх повертатися, навчатися, працювати тут», – розповів Олександр Єгоров, керівник проєкту «Залізна зміна» від Укрзалізниці.

Повернення — це складний, багаторівневий процес. Він не закінчується перетином кордону — навпаки, саме тоді починається найважливіше: реінтеграція, відновлення зв’язків, подолання наслідків травми. Цей шлях неможливий без злагодженої співпраці держави, громад, міжнародних партнерів і кожного, хто поруч із дитиною.