“Я знала, що мій дім — в Україні”: історія Марії, яка повернулась із росії

У 18 років Марія* виїхала з росії, адже з дитинства знала, що її дім в Україні. Вона самостійно пройшла складний шлях оформлення документів та вступу до Києво-Могилянської академії. Її найбільша мрія зараз —  книжки українською. Це про вибір, свободу й пошук “свого місця” у своїй країні. 

Історія Марії відрізняється від інших молодих людей в краудфандинговому проєкті “Вільні діти – вільні мрії”.   Дівчина родом із Черкащини. Дев’ять років вона жила в росії разом із сім’єю, але після повноліття вирішила повернутися в Україну й будувати своє життя на Батьківщині. 

Шлях до себе

Зі свого дитинства в Україні дівчина пам’ятає, що розмовляла українською, дивилась українські мультфільми та читала книжки.  Але живучи у росії, українська мова й культура зникли з її щоденного життя.

“Взагалі, я ніколи не хотіла жити в росії. Часто вмовляла родину повернутись до України. Спершу я ще вірила, що це можливо. Потім зрозуміла, що сім’я нікуди не поїде. Мене лякали розмови про “Крим”, пропаганда і негатив у бік України”, – розповідає Марія. 

Остаточним поштовхом стали події 24 лютого 2022 року. Побачивши новини про початок повномасштабного вторгнення, Марія вирішила: вона має бути зі своєю країною. Дівчина почала шукати можливість виїхати.

“Я відновила спілкування з хрещеною. Виявилося, що в нас спільні погляди на життя. Вона та тренерка зі спортивної секції мені допомагали, звертались до різних організацій, уточнювали які документи мені потрібні. Підтримували до і після повернення в Україну”, – пригадує Марія 

Фото Save Ukraine

Дівчина чекала свого повноліття. Поки їй не виповнилось 18 років на виїзд потрібна була згода батьків, а вони її відмовились надати. 

“Але я чекала марно, потрібно було раніше звернутись. Бо майже три місяці зайняла перевірка громадянства – для цього зв’язувалися з українським посольством за кордоном. Там мені згодом видали посвідку на повернення в Україну”, – розповідає Марія.   

На своєму місці 

Життя в росії, особливо після 2022 року, Марія згадує як постійну напругу й страх.

“Це була безперервна тривога — вдома, у школі, на вулиці. Коли я перетнула кордон, відчула спокій. Я вдома. Серед своїх. Можу не боятися й нічого не приховувати. Для мене це було важливіше за всі труднощі”, – ділиться Марія. 

З житлом на перші три місяці питання доволі швидко вирішувалося. Марія жила в центрі Save Ukraine. 

“Було важко і без речей, бо я брала з собою лише щось найнеобхідніше. І коли ти не маєш рушника чи змінного взуття, то перший час складно. Та ці речі почали з’являтися. І, зокрема, за допомогою гуманітарної допомоги. Тому все налагодилось”, – пригадує Марія. 

Зараз вона мешкає у передмісті Києва у гуртожитку,  за 15 хвилин від метро. Марії подобається спокійний затишний район і що вона швидко може виїхати в місто. Відчуває себе вільною, адже сама може обирати які заходи відвідувати та куди сходити. 

“Загалом подобається  вигляд міста, як прикрашають якісь заклади, магазини. Ти йдеш вуличками і відчуваєш цю турботу людей про своє місто. По російському місті, де я жила, не хочеться гуляти, а у Києві хочеться все роздивлятися”, – розповідає Марія. 

Освіта та мрії 

До НМТ Марія готувалася з 15-ти років. Їй дуже допомогла платформа Ilearn, там вона дивилась ролики та додатково читала літературу. Коли виїхала в Україну, їй додатково оплатили репетитора коштом Української мережі за права дитини. Усі зусилля були заради вступу до Національного університету “Києво-Могилянська академія” на політологію. Торік Марія отримала грант на навчання, що покриває майже половину вартості контракту. 

Малюнки, зроблені дівчиною. З особистого архіва героїні

“Ще з дитинства я дуже любила читати, але після початку повномасштабного вторгнення майже припинила це робити. Переважно через те, що не хотіла купувати та читати російські книжки, а взяти українські було ніде. Рятував інтернет, в якому можна було знайти деякі твори українською, але зазвичай це був дуже обмежений вибір… Тому я мрію про подарунковий сертифікат на купівлю книжок, щоб нарешті повернутися до активного читання”, – розповідає Марія. 

Книжки потрібні дівчині й для навчання, адже, як майбутній політологині, їй потрібно вивчати багато історичної та політичної літератури. 

Фото прикрас з бісеру, що робить героїня. З особистого архіву

Здійснити мрію Марії може кожен та кожна, підтримавши збір на платформі “Моє місто”.  Дівчина хотіла б купити літературу у своїй улюбленій книгарні. 

Також вона хотіла б колись зустрітись зі своїми кумирами: Еммою Антонюк, Маріам Наєм і Яною Брензей. 

“Дуже подобаються їхні погляди на життя, ті цінності, які вони транслюють своїй аудиторії. І, зокрема, те, як вони говорять про права жінок”, – зазначає Марія. 

*Ім’я було змінено з метою безпеки