Дата публікації:
Злочини за закритими дверима: насилля над дітьми в навчально-реабілітаційному центрі
Освіта є фундаментальним правом кожної дитини, але вона не повинна реалізовуватися за рахунок права дитини на безпечне та любляче сімейне оточення. Хоча існує думка, що школи-інтернати мають переваги завдяки спеціалізованим приміщенням, об’єктивні дані свідчать про те, що їхні освітні стандарти часто є низькими.
Для дітей з особливими освітніми потребами, які можуть мати обмежений доступ до послуг, такі інституції стають формою структурного насильства. Крім того, інституційна культура призводить до втрати стосунків і спільноти, підвищуючи ризик насильства та жорстокого поводження, про яке часто ніхто не дізнається через закритість закладів.
Через цю ж закритість і необмеженість влади дорослих діти найчастіше бояться повідомляти про кривдників. Випускники інтернатів свідчать про поширене психологічне насильство з боку персоналу, фізичні покарання, примусове психіатричне лікування та сексуальне насильство.
Саме про такий страшний випадок структурного насильства над дітьми в закритому навчально-реабілітаційному центрі України стало відомо цього тижня. Діти знайшли спосіб повідомити волонтерам про кривдників, а дорослі повірили дітям і кинулися на допомогу.
Моніторинговий візит, у складі якого були представники членів-організацій ГС «Українська мережа за права дитини» (БФ «СОС Дитячі Містечка», БФ «Голоси дітей», БФ «Рідні»), зібрав свідчення, що директор спеціального освітнього закладу систематично розбещував малолітніх і чинив сексуальне насильство. Його дружина, також працівниця цього інтернатного закладу, фізично карала дітей побиттям залізним прутом. У закладі практикувалася санкційна політика з примусовим лікуванням дітей у психіатричній лікарні у випадку їхнього непослуху. Діти піддавалися психологічному насильству і приниженню. Базові потреби дітей, як-от достатня кількість їжі, не задовольнялися.
«Якщо коротко підсумувати наші спостереження під час моніторингового візиту, то діти перебувають у стресовому стані, перелякані, на них чиниться постійний моральний тиск з боку дорослих. Діти не мають прикладу здорового спілкування з ними з боку персоналу. У закладі інтереси та потреби дитини на останньому місці. Про базові потреби дітей не дбають абсолютно», — зазначила психологиня БФ “Голоси дітей”.
Останні пів року діти та інші особи в їхніх інтересах зверталися із заявами до Національної поліції, місцевої служби у справах дітей та департаменту освіти, проте не отримали жодного реагування. Навпаки, за кожну скаргу на умови утримання чи поведінку працівників закладу діти отримували побиття палками та приниження. Директор же хизувався безкарністю і «потрібними зв’язками», погрожуючи волонтерським організаціям щодо наслідків у разі викриття інформації.
Наразі діти, які дали свідчення, перебувають у безпеці. Відкрито кримінальне провадження та розпочато слідство. Цей випадок — один із небагатьох, про які стало відомо, і діти отримали шанс на порятунок. За закритими дверима інтернатів, згідно з дослідженнями, насильство над дітьми є звичним і постійним, але переважна більшість випадків так і не стає відомою, а діти залишаються неврятованими від кривдників. Україна має стати країною, вільною від інтернатів, шкіл-інтернатів та всіх можливих форм інституційної культури догляду, як би вони не називалися.
Фото: команда моніторингового візиту дає свідчення психологам.
Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей