Повернення додому: як підтримують дітей після окупації

У матеріалі РБК Україна про супровід дітей після повернення з окупації розповідає Наталя Гуменюк, кейс-менеджерка Української мережі за права дитини. Вона одна з тих, хто зустрічає дітей одразу після повернення, працює з підлітками, яких вдалося повернути з російських таборів, з тими, хто самостійно виїхав з окупації, а також із дітьми, яких батьки змогли вивезти на підконтрольну Україні територію.

В Україні дітям, яких повертають додому, готові надати всю допомогу. З ними спілкуються й одразу намагаються з’ясувати втрати – фізичні, моральні, втрати в освіті, у побутовій сфері. Їх забезпечують необхідним на перший час, сім’ям дають “підйомні” – близько 50 тисяч гривень, знаходять їм житло, дають сертифікати на продукти. Потім дитині призначають кейс-менеджера – він прописує індивідуальну програму і з нею починають працювати.

У багатьох повернутих дітей проблеми зі здоров’ям. Там, в окупації чи в Росії, на це не звертали уваги, тому деякі окремі випадки вражають своєю занедбаністю. І це не кажучи про моральний стан, на відновлення якого знадобляться роки. Але багатьох дорослих, які працюють із дітьми, дивує їхня стійкість.

“Як витримують? У нас така нація взагалі. А як пояснити, чому ми витримуємо такий тиск? Скільки років іде повномасштабне вторгнення, взагалі війна в Україні, а ми витримуємо. Ми адаптувалися. І діти теж”, – каже Ірина Тулякова.

У середньому робота з однією дитиною триває від півроку до року. Довгостроковий “пакет” — півтора року. Але дітей не залишають, за їхньою долею стежать.

Вся стаття та більше історій повернення — у тексті РБК Україна