Діти ЮА: Місія – ПОВЕРНЕННЯ/Children UA: А return mission

Опис проєкту

Проблема

Повернення всіх українських дітей, які були депортовані, є великою справою для нашої держави та громадянського суспільства. Геноцидна політика Росії передбачає розлучення дітей з батьками та законними представниками, депортацію їх до Росії та подальше всиновлення.

Країна-агресор докладає всіх зусиль, щоб стерти ідентичність депортованих дітей і зробити їхнє національне самоусвідомлення як українців неможливим у майбутньому.

Росія не надає доступу до даних про депортованих ані Україні, ані міжнародним організаціям. Тому наразі неможливо підрахувати точну кількість постраждалих.

За даними державного порталу “Діти війни” (https://childrenofwar.gov.ua/en/), за період з 24 лютого 2022 року по 23 березня 2023 року було зареєстровано 28 993 дитини. З них: загинули — 465 (1,6% від зареєстрованих); поранені — 940 (3,2%); зникли — 395 (1,4%); знайдені — 10 659 (36,8%); депортовані — 16 226 (56,0%); повернені — 308 (1,0%).

Правозахисники переконані, що було насильно вивезено понад 700 000 українських дітей.

Депортації зафіксовані з Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Миколаївської, Донецької та Луганської областей. Про це йдеться в аналітичній доповіді “Депортація громадян України з території активних бойових дій або з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації та Республіки Білорусь”, представленій коаліцією громадських організацій “Україна. П’ята ранку”.

Депортація дітей, а також численні випадки передачі таких дітей у російські родини з подальшим усиновленням — це заздалегідь спланована акція окупантів. До таких висновків дійшли автори аналітичної доповіді “Примусова депортація дітей до Російської Федерації”, підготовленої Східною правозахисною групою та Інститутом стратегічних досліджень.

Також наразі не існує механізму повернення депортованих дітей в Україну, його потрібно розробити.

Нині вже є випадки повернення дітей. Вони відбувалися внаслідок разових домовленостей і за активної участі батьків.

Механізм «ad hoc» діє. Погано чи недостатньо, але він існує. Тому дуже важливо, щоб родичі, опікуни чи ті, хто знає про перебування дитини на території РФ, повідомляли про це державу та громадський сектор.

Це початок для розробки механізму повернення дитини. Інакше навіть дітей, у яких є родичі, не вдасться повернути.

Якщо дитина вже достатньо свідома, щоб пам’ятати себе, є надія на її повернення додому. Якщо ж ідеться про маленьких дітей, шансів мало. Дехто з них ніколи не дізнається правди про себе й про те, що з ними сталося.

Українська мережа за права дитини вважає своїм обов’язком розробити та впровадити комплекс заходів для повернення додому українських дітей, вивезених і депортованих російською владою. А також, спільно з українськими та міжнародними партнерами, документувати випадки примусових депортацій до РФ та Білорусі, здійснених під час російської збройної агресії проти України.

Мета — відновлення прав і захист українських дітей, насильно вивезених і депортованих агресором, відповідно до норм українського та міжнародного права через розробку і впровадження комплексу заходів із возз’єднання сімей.

Цільові аудиторії:

1. діти, депортовані до Росії з інтернатних закладів;

2. діти, чиї батьки загинули в ТОТ, залишилися там або були вивезені до Росії;

3. поранені діти, які перебувають у медзакладах і розшукуються;

4. діти, яких вивезли до таборів на відпочинок і реабілітацію;

5. діти українських військовополонених, що залишилися з родичами в ТОТ, чиї батьки не можуть їх повернути.

Географія: Харківська, Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька області та інші регіони за потреби.

Опис грантової діяльності

Як саме буде використано потенційний грант? Що ви робите / надаєте? Який очікуваний бюджет?

Завдання / Діяльності

1. Створити систему пошуку і реагування на запити офіційних представників та родин дітей, насильно вивезених у ТОТ, депортованих до РФ або інших країн.

• 1.1. Створення гарячої лінії для звернень батьків і родин.

• 1.2. Створення системи пошуку дітей/родин:

  • 1.2.1. Розробка методології і закупівля аналітичної платформи для трекера Stolen Ukrainian Children.

  • 1.2.2. Проведення досліджень та аналітичної роботи.

  • 1.2.4. Створення чат-бота.

  • 1.2.5. Промокампанія чат-бота.

  • 1.2.5. Формування бази даних дітей/родин, які потребують возз’єднання.

• 1.3. Документування злочинів і передача даних компетентним органам.

• 1.4. Опис і публікація кожного виявленого випадку.

2. Розробити алгоритми ефективного возз’єднання дітей з родинами.

• 2.1. Підготовка родин:

  • 2.1.1. Обстеження умов життя і первинна оцінка потреб.

  • 2.1.2. Підготовка документів/юридичний супровід.

  • 2.1.3. Консультації фахівців Служби у справах дітей (ССД).

  • 2.1.4. Консультації ДМС — дистанційне оформлення документів.

  • 2.1.5. Нотаріальні послуги.

  • 2.1.6. Послуги перекладу.

• 2.2. Реалізація операції з возз’єднання:

  • 2.2.1. Логістика: маршрути, транспортні витрати, харчування, ночівлі.

  • 2.2.2. Послуги медіації.

  • 2.2.3. Психологічна підтримка під час переїзду.

• 2.3. Вебінари для ССД (“Дистанційне оформлення опіки”) кожні 2 місяці.

3. Створити систему підтримки дітей після повернення з ТОТ та депортації.

• 3.1. Оцінка потреб після повернення.

• 3.2. Ведення кейсів родин 3 місяці.

• 3.3. Підтримка дітей/родин:

  • 3.3.1. Продукти, одяг, побутові потреби.

  • 3.3.2. Оренда житла.

  • 3.3.3. Медичні потреби.

  • 3.3.4. Освітні потреби (оплата репетиторів).

  • 3.3.5. Фінансова підтримка.

  • 3.3.6. Психологічна підтримка (10 зустрічей на дитину).

• 3.4. Інтеграційні заходи.

4. Розробити та впровадити комунікаційну кампанію “Не страшно повернути свою дитину додому”.

• 4.1. План кампанії.

• 4.2. Комунікаційні меседжі та способи доставки.

• 4.3. Буклет/інфографіка.

• 4.4. Відеоролик.

• 4.5. Співпраця з владою, громадами, ОГС.

• 4.6. Розповсюдження матеріалів.

• 4.7. Постинг у соцмережах.

5. Розробити механізми возз’єднання депортованих дітей на основі набутого досвіду.

• 5.1. Воркшоп для розробки рекомендацій для громадського сектору.

• 5.2. Розробка механізму повернення.

• 5.3. Формування робочої групи для підготовки законопроєкту.

• 5.4. Розробка та подання проєкту закону чи іншого нормативного акту.

6. Провести адвокаційну кампанію на підтримку затвердженого механізму повернення дітей.

• 6.1. План адвокаційної кампанії.

• 6.2. Онлайн-презентація проміжних результатів — 50 осіб.

• 6.3. Онлайн-дискусія щодо механізму — 100 осіб.

• 6.4. Відео/інфографіка.

• 6.5. Аналітичний підсумок для стейкхолдерів.

• 6.6. Публікації в ЗМІ.

• 6.7. Постинг у соцмережах.

Ключові індикатори:

• Ідентифіковано щонайменше 160 депортованих дітей.

• База даних дітей/родин, які потребують возз’єднання.

• Щомісячне возз’єднання щонайменше 12 дітей.

• Алгоритм дій з возз’єднання дітей з родинами.

• Супровід мінімум 20 родин.

• 50 дітей — базові потреби задоволено.

• 10 родин — житлові потреби задоволено.

• 15 дітей — медичні потреби задоволено.

• 30 дітей — освітні потреби задоволено.

• 20 родин — фінансова підтримка.

• Кожна дитина — зустріч із психологом.

• 35-50% дітей — психологічна підтримка за потреби.

• Механізм ідентифікації та повернення депортованих дітей створено та затверджено.