Троє братів понад два роки прожили в окупації. Вони втратили маму, дім, але змогли повернутись до своїх. Яким був цей шлях
Дата публікації:
Матеріал опубліковано у виданні Бабель.
Тридцятого квітня 2024 року 20-річний Олексій разом з молодшими братами — 13-річним Петром і 9-річним Ромою — повернулись на підконтрольні Україні території. Понад два роки вони разом з мамою Оленою жили в окупації в селі на лівобережжі Херсонщини — приблизно за 20 кілометрів на південь від річки Дніпро. Виїхати раніше сімʼя не могла — не вистачало грошей, щоб заплатити перевізникам, до того ж Олена не хотіла лишати в окупації найстаршого сина Влада. Йому жити з росіянами подобалось. За два роки Олексій, щоб прогодувати сімʼю, встиг попрацювати в Криму і Росії, молодших хлопців ледь не забрали в російську школу, а у квітні 2024-го від цукрового діабету померла Олена.
Декілька днів потому з Олексієм звʼязалась менеджерка «Української мережі за права дітей» Анастасія Халілулова і допомогла трьом хлопцям вибратися з окупації. Про довгу дорогу додому і життя за російськими законами розповідає журналістка «Бабеля» Софія Коротуненко. Імена всіх героїв тексту змінені з міркувань безпеки їхніх близьких і рідних, які залишились на окупованих територіях.