Етика взаємодії з дітьми, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів – рекомендації від експертів

Вже понад два роки українські діти живуть в умовах повномасштабної війни, переживають травматичний досвід, стають свідками й постраждалими від російських воєнних злочинів. Саме тому потрібно дотримуватись правил етики у спілкуванні, коли дітей залучають до адвокаційних кампаній та публічної комунікації. 

Потрібно проаналізувати чи не порушить ця комунікація права дитини на захист особистої гідності та недоторканності, безпеки й приватності дитини, можливість спричинення психічної травми або ретравматизації. Особливо це стосується тих дітей, які мешкають/мешкали на тимчасово окупованих територіях, мають досвід примусового вивезення або депортації, стали свідками воєнних злочинів тощо. 

З метою захисту права дитини на приватність, безпеку та психічний добробут, відповідно до національного та міжнародного права, експертами офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини, ГО “Регіональний центр з прав людини”, БФ “Голоси дітей”, ГС “Українська мережа за права дитини” та широкого кола експертів з міжнародних та національних організацій були напрацьовані рекомендації щодо етики взаємодії з дітьми, які постраждали внаслідок воєнних дій. 

Беручи до уваги наявні ризики та загальну неефективність залучення дітей до адвокаційних кампаній щодо постраждалих внаслідок війни дітей в Україні, зокрема в результаті депортацій, примусового переміщення, невиправданої затримки репатріації та повернення українських дітей, вважаємо за необхідне: 

• мінімізувати участь постраждалих дітей в публічному проговоренні їхнього досвіду (на основі ключових керівних принципів вирішити, чи потрібна/необхідна участь дитини);
• надавати перевагу використанню свідчень законних представників над свідченнями дитини, де це можливо. Залучення постраждалої дитини слід розглядати лише як крайній захід. Рішення про це має ухвалюватися на основі всіх вищезазначених принципів, і його слід уникати, наскільки це можливо. Надання дитиною інформації не повинно бути політизованим;
  
• проводити попереднє інформування батьків або законних представників дитини, яка постраждала внаслідок війни та збройних конфліктів, про права дитини та реалізацію найкращих інтересів дитини;
  
• не допускати участі постраждалої дитини в адвокаційному заході/кампанії до проходження нею реабілітації, зокрема психологічної, та оцінки найкращих інтересів.
  
  Врахувати, що процес психологічної підтримки або реабілітації не має чітко визначеного часу і залежить від індивідуального запиту, тяжкості пережитого досвіду та стану дитини;
  
• сприяти забезпеченню журналістами стандартів роботи з дітьми, які постраждали від воєнних дій та збройних конфліктів, шляхом проведення спеціалізованих тренінгів;
  
• проводити регулярні просвітницькі кампанії задля підвищення обізнаності дітей та їхніх законних представників щодо прав неповнолітніх, зокрема, у ході комунікації з журналістами, представниками органів влади та неурядових організацій.

З повним текстом документа можна ознайомитись тут: 

Нагадуємо, що 16 квітня у Центрі захисту прав дитини відбувся круглий стіл на тему «Етика взаємодії з дітьми, які постраждали внаслідок депортації та/або примусового переміщення”. На заході учасники напрацювали рекомендації у спілкуванні з дітьми, які постраждали від війни.