«Людям з інтернату потрібна підтримка, а не контроль їх життя», – Ольга Філоненко, ГО «Еммаус»

З 2011 року у Харкові працює громадська організація «Еммаус». Основний  профіль роботи – створення квартир підтриманого проживання для молодих людей з інвалідністю, випускників інтернатів, дітей, які позбавлені батьківської опіки.

«Молодь з інвалідністю або молодь, що позбавлена батьківської опіки, виходячи з інтернату, максимально не готова до життя за межами закладу, в реальному світі. В них немає ніяких навичок, як побутових, щоб забезпечувати свою життєдіяльність, так спроможності спланувати та фінансово себе підтримувати. Це має трагічні наслідки пов’язані з криміналом та залежностями»,  – розповідає програмна директорка Ольга Філоненко.

Щоб підтримати таких людей, у ГО «Еммаус» почали створювати безпечний простір у квартирах підтриманого проживання. Там дівчата та хлопці можуть адаптуватись до самостійного життя і їм з цим допомагають дорослі, які знаходяться поруч.  

«До нас звернувся директор Богодухівського інтернату для молоді, які мають ментальні розлади: “В нашому закладі є дівчата, які можуть жити самостійно, проте їм потрібна з цим допомога і я мрію, щоб вони могли колись жити не в інтернаті, а як звичайні люди!”», – ділиться Ольга. 

За роки своєї роботи команда ГО «Еммаус» створила та супроводжувала 8 квартир підтриманого проживання, а у 2021 році відкрила ще одну спеціально для дівчат.  Але щоб підготувати їх для переїзду витратили два роки. Проблема була зокрема у тому, що усі 30-років свого життя вони були тільки в інтернаті. 

«Наші тьютори два рази на тиждень їздили в інтернат займатися з дівчатами, щоб вони трохи більше дізнавалися про нас. Їм було дуже важко сприйняти те, що вони з чужими людьми їдуть у квартиру, у велике місто, де метро, де є супермакети, багато людей, а ще й COVID-19 », – згадує Ольга. 

На початку січня 2022 року, коли пройшло лише два місяці самостійного проживання дівчат, їх вирішили вивезти у більш безпечні регіони. У ГО «Еммаус» зважили на ризики вторгнення, адже Харків знаходиться за 40 км від кордону з росією. 

«Сім’я наших друзів у Черкаської області без вагань погодилась прихистили дівчат у себе в будинку. З дівчатами ж у нас була дуже складна розмова. Ми пояснювали, що може бути війна і ми хочемо перевезти їх у безпечне місце. Дівчата дуже переживали. Але не за себе, а за папуг, яких ми їм подарували на Новий рік», – розповідає Ольга.

До 24 лютого дівчата жили в Черкаській області, а після початку повномасштабного вторгнення, з частиною команди ГО «Еммаус», поїхали до Італії. Три доби витратили лише на перетин кордону. Усім доводилось ночували в машинах.  

«Для дівчат це був ще один черговий крок: інша країна, інша мова, інша квартира. Але їм було вже трішки легше, бо з ними були наші тьютори, інші дівчата й хлопці, які проживали спільний досвід. Загалом було 20 людей», – додає Ольга.  

Спочатку команда пів року проживала у маленькому містечку в Альпах. У вересні 2022 року вирішили переїхати до Мілану, щоб у дівчат було більше можливостей для розвитку.

«Зараз у нас для дівчат є велика майстерня, де вони шиють різні вироби, та у кожної з них є своє хобі. Дівчина Аня дуже любить квіти. Ми знайшли для неї ботанічний сад, де роблять букети на продаж і вона щотижня їздить туди як волонтер і там складає букети. Ірина, вийшовши з дому та вивчаючи район де проживає, знайшла секцію кун-фу. Вона не знала досконало мови, але сама записалася на ці тренування. Світлана – дуже любить робити манікюр. Ми знайшли майстринь з України, які приїздять до дівчини та вчать її цьому», – ділиться Ольга. 

Головна вимога успіху в подібних історіях – довіра вихованців інтернату. Команді  ГО «Еммаус» потрібно було два роки, щоб налагодити контакт з дівчатами. Але без цієї роботи, вони не змогли б повірити та вийти із зони комфорту заради повноцінного життя. 

«У людей з інтернату немає довіри до жодної людини у світі, бо їх життя почалося з того, що найдорожчі, найважливіші люди відмовилися від них. Через це поява будь-якої дорослої людини в їхньому житті викликає єдине питання: “Чому ти обираєш саме мене? Чому ти хочеш бути поруч?”. І наша задача у тому, щоб не зупинятися і кожного дня давати зрозуміти та відчути, що кожна та кожний з них важливі, цінні, дорогі. Просто тому, що вони є. Це наш метод і найголовніша мета заради якої ми працюємо», – розповідає Ольга.