Дата публікації:

Підсумок третього заїзду реабілітації для дітей, що повернулися з окупації та російської депортації, та їх батьків

Спілкування, дружба, відчуття безпеки, згуртованість — говоримо про підсумки 3 заїзду реабілітації для дітей, яких УМПД повернула з окупації та російської депортації. 

Кожна група дітей та батьків, що приїжджають на відпочинок та реабілітацію у Трускавець, вирізняються своєю особливістю, зазначають психологи та кейс-менеджери. Третій заїзд був надзвичайно зібраний та пунктуальний. На кожне творче та спортивне заняття, “теплі зустрічі” з родинами, настільні ігри з підлітками всі приходили вчасно та були занурені у процес. Здається, тиждень дуже мало, щоб потоваришувати, відкритися та знайти собі нових друзів, але наші учасники на власному прикладі показали, щоб знайти по духу людину потрібно всього кілька днів.

“А сьогодні будуть ще ігри?, А зробімо вечір української пісні?, Помалюємо сьогодні ще фарбами?”, — щодня писали учасники програми у спільному чаті. Для фахівців це був неймовірний досвід взаємодії з учасниками. Від такої віддачі, прагнення спілкування раділо серце. 

Програма реабілітації передбачала відвідування лікувальних заходів у першій половині дня: консультації лікарів, приймання мінеральних ван, масаж, фізпроцедури, пиття мінеральної води й кисневої пінки, плавання у басейні, відвідування сауни. Друга частина дня відведена для спілкування з психологами та кей-менеджерами, творчих занять: уроки з живопису та малювання мандал, створення поробок, малювання хною, спортивних змагань та настільних ігор.

Ввечері, після насиченого дня, всі збиралися у холі готелю і спілкувалися про життя, звичайні буденні речі. Наприклад, дідусь, якого ми разом з онукою повернули з тимчасово окупованих територій України, давав поради як правильно обрізати та щеплювати дерева, малював інструкцію на папері, а його нова знайома все уважно записувала у блокнот, щоб не пропустити важливих деталей. 

Діти розповідали про свої хобі та навчання у школі. Одна з дівчат мріє стати кінологом та щодня займається вдома зі своєю бельгійською вівчаркою. А на вихідних ходить з сестрою у притулок для тварин, де прибирають за собаками, граються з ними та вигулюють. 

Здається, що нічого особливого, рутині справи, які роблять тисячі людей щодня. Але повернення до звичайного життя, налаштування графіку, відвідування гуртків, цікаве дозвілля, спілкування з однолітками і є ознаками, що люди, які пережили жахіття війни, окупацію чи депортацію відновлюються, знаходять себе після пережитого. Наші фахівці з соціальної роботи, психологи завжди поруч, щоб підтримати, підказати, допомогти рухатися далі.

Заїзд завершився приємними подіями — 17-річний Максим захистив на гарний бал диплом у коледжі. Це приклад наполегливості та стійкості духу. Перебуваючи довгий час в окупації, він зміг наздогнати навчання, написати та добре захистити кваліфіковану роботу. 

Кожна повернена дитина з окупації чи російської депортації — це майбутнє України, свідомі громадяни, які будуть розбудовувати нашу державу, розвивати свої громади, робити вагомий внесок у культурний, економічний та соціальний розвиток країни. Кожен із них — це наша надія на краще завтра, на мир та стабільність, на сильну Україну. Завдання нас, дорослих, нашої держави зробити все можливе, щоб тисячі дітей, які чекають на повернення додому, почули омріяне: “Вітаю, ти вдома”.

Проєкт реалізується Українською мережею за права дитини за підтримки Фонд “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії, Швеції та Естонії.

ПІДПИСАТИСЬ НА НОВИНИ
Піднятися вгору