“Шлях додому”: Повернення в Україну 12-річного Давида

Майже 1,5 року Давид не чув маминого голосу, перебуваючи спочатку на тимчасово окупованій Донеччині, а потім в росії. На початку вересня бабуся повернула хлопчика додому – за допомоги Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Українська мережа за права дитини.

Майже 1,5 року Давид не чув маминого голосу, перебуваючи спочатку на тимчасово окупованій Донеччині, а потім в росії. На початку вересня бабуся повернула 12-річного онука додому – за допомоги Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Українська мережа за права дитини.

Коли почалася широкомасштабна війна, Давид перебував у прабабусі й прадідуся в маленькому селі на Донеччині. Село швидко потрапило під окупацію, і вивезти хлопчика звідти батькам не вдалося. Впродовж року Давид ходив у російську школу – це була єдина змога уникнути інтернату. 

Хлопчик бігав шкільними коридорами і кричав:

«Ось прийде Україна зі своїми “Байрактарами”, вашої школи не буде, і вас всіх вб’ють».

Через позицію онука прабабуся з прадідусем постійно мали проблеми, хоча вони всі дуже чекали «на прихід України».

Коли в селі майже нікого не лишилося й почалися масовані авіаудари, дядько хлопчика, що мешкав в Макіївці, вивіз їх спочатку в Донецьк, а потім до Підмосков’я. На територію вільної України потрапити було неможливо – тож це був єдиний варіант врятуватися. 

Мама Давида почала шукати можливості забрати дитину. Звернулася до Мінреінтеграції. Одразу ж приєдналася «Українська мережа за права дитини» – фахівці проєкту «Шлях додому».

Родина вирішила, що по дитину поїде бабуся Оксана – мамина мама. Подали документи на закордонний паспорт, зробили довіреність, проклали маршрут.

Поки Оксана їхала по території України, була на зв’язку. Але потім зникла з радарів. І це, за словами організаторів повернень, проблема багатьох, хто їде по дитину: люди не розуміють, що умова «бути на зв’язку» – про їх безпеку.

«Тобто, якщо їх немає на зв’язку, ми ніяк не допоможемо у разі потреби, – говорить фахівчиня соціальної роботи, яка супроводжувала випадок. – Нам пощастило, що у нас нормальний, перевірений перевізник, і ми про все дізнавалися через водія».

…Оксана вийшла на зв’язок, коли вони з онуком перетнули кордон однієї з третіх країн, через яку поверталися в Україну. На щастя, все закінчилося добре. Хлопчик нарешті з мамою, не відходить від неї та сестер.

Майже 1,5 року Давид не спілкувався з мамою наживо, хіба що через смс ще в Донецькій області. Пропустив ці роки навчання в українській школі. Коли жив у Підмосков’ї, дуже просив, щоб його забрали додому, але дядько відповідав, що ніхто по нього не приїде. Зрештою хлопець змирився і замкнувся в собі.

Наразі Давид майже нічого не розповідає про себе, каже лише: «Я до цього життя звик». Поволі повертається до життя у колі рідних на Львівщині й уже трохи посміхається. А наша психологиня готується до занять з хлопчиком.

===

Проєкт «ШЛЯХ ДОДОМУ» спрямований на пошук і повернення дітей, переміщених в рф або на тимчасово окуповані території України, а також на возз’єднання сімей, діти з яких опинилися в окупації без батьків. Проєкт реалізує Українська мережа за права дитини в партнерстві з Міжнародною гуманітарною організацією Save the Children in Ukraine.

Також нашими партнерами є: Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Благодійний фонд EDUKIDS, Медійна ініціатива за права людини.

Долучайтеся до проєкту «ШЛЯХ ДОДОМУ» і Ви. Тисніть кнопку  ПІДТРИМАТИ НАС – і зробіть посильний внесок у справу повернення дітей, адже це потребує чималих ресурсів.

Матеріали, розроблені у рамках проєкту, не обов’язково відображають офіційну позицію Save the Children.