Що робити батькам, якщо вони дізнались про факт насильства над дитиною?

Щороку з 25 листопада до 10 грудня проходить Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства». Її мета – нагадати про питання протидії насильству в сім’ях, запобігання жорстокому поводженню з дітьми, протистояння торгівлі людьми та захист прав жінок. 

Чи справді діти в Україні зіштовхуються з насильством? Які наслідки для зловмисників та постраждалих? Що робити, аби дитина довіряла батькам та могла розповісти, якщо зазнала насильства? Про це та інше ГС «Українська мережа за права дитини» розповіли психологиня центру Барнахус на Тернопільщині  Мар’яна Гевко та дитячий психолог інтегрованого центру комплексної підтримки Brave&Safe Юрій Корня. 

Статистика не дорівнює реальній ситуації 

В Україні, на жаль, діти зазнають сексуального насильства та сексуальної експлуатації. Зараз діє 8 центрів Барнахус, створені МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» у партнерстві з ЮНІСЕФ та за підтримки Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх та місцевих органів влади. Тут надають комплексну соціальну, психологічну, медичну допомогу дітям, що постраждали або стали свідками насильства. За час роботи проєкту клієнтами центрів Барнахус стали 162 дитини. 83% з них – це постраждалі від насильства, і 17% – стали його свідками. 

Згідно зі статистикою Офісу Генерального прокурора у сфері захисту прав і свобод дитини станом на 1 червня 2023 року, зареєстрували 867 кримінальних проваджень, повʼязаних зі злочинами проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини. 

«Але статистика не відображає дійсності, – зазначає психологиня Мар’яна Гевко. – Діти можуть взагалі не розповідати про факт насильства або розповісти через тривалий час. Є випадки, коли слідство розпочинається тільки через декілька років. Була справа, за якою дівчинку у 13 років зґвалтував сусід, вона заявила про це через декілька років. У неї просто почала проявлятися психологічна симптоматика, вона вже не змогла з цим бути наодинці та наважилась розповісти про злочин. Завдяки цьому справу довели до суду і чоловіку винесли вирок». 

За словами експертки, насильство над дітьми здійснюють люди з найближчого оточення дитини – члени сім’ї, родичі, сусіди, друзі батьків. До злочинів можна віднести два види дій сексуального характеру:  дії, пов’язані з дотиками до дитини та дії, які не пов’язані з дотиками, проте мають сексуальний характер.  

«Форм насильства, на жаль, багато. Наприклад, якщо дитині показують порно або її саму фотографують в певних позах. Будь-які дотики, що дискомфортні для дитини, теж можна вважати насильством. Також злочином вважають сексуальні стосунки з дитиною до 16 років, навіть якщо неповнолітня чи неповнолітній дали згоду», –  додає пані Мар’яна.

Нагадуємо, що кримінальна відповідальність за статтею 153 Кримінального кодексу України (скоєння насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом) – від 5 років позбавлення волі. Покарання за розбещення неповнолітніх – обмеження (чи позбавлення) волі до 5 років. 

Алгоритм дій для батьків, якщо вони дізнались про факт насильства над дитиною  

Найперша і найважливіша порада – відстежити власний стан і потурбуватися про власні реакції. Дитину може більше травмувати реакція батьків чи дорослих, які є поруч. 

1. Зберігайте спокій, але не ігноруйте дитину. 
2. Слухайте, якщо дитина розповідає, але самостійно не розпитуйте про деталі. 
3. Не піддавайте сумніву розповідь дитини. 
4. Не засуджуйте та не звинувачуйте дитину. 
5. Будьте обережними з дотиками. Обіймайте тільки якщо дитина хоче цього. 

«Найчастіше батьки лякаються. Новина  жахлива для усіх. Перша реакція захисна – це заперечити. А раптом дитина щось не так зрозуміла? Але дорослим потрібно вислухати та прийняти цю розповідь», – розповідає Мар’яна Гевко. 

Наступний крок – це повідомити про факт в органи поліції або в службу в справах дітей.  

«Дорослим потрібно проговорити з дитиною, пояснити, що це для захисту її інтересів. Дитина має знати, що відбуватиметься далі і що батьки поряд. Якщо буде відкрито кримінальна справа, то буде взаємодія дитини з органами слідства. Важливо максимально підтримувати дитину, бути на стороні дитини, слухати рекомендації фахівців, йти за допомогою до психолога, якщо є потреба. Це основне для батьків», – додає пані Мар’яна. 

Телефонуйте за номерами й отримуйте допомогу конфіденційно та безпечно:

• 102 – Національна поліція
• 0-800-211-444 – гаряча лінія психологічної підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ)
• 527 (з мобільного), 0800 505 501 (зі стаціонарного) – Національна гаряча лінія з консультування мігрантів та протидії торгівлі людьми Міжнародної організації з міграції (МОМ). 
• 0 800 500 225 або 116 111 (з мобільного безплатно) – Національна дитяча «гаряча лінія»
  
• 15-47 – урядова «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей
  
• 0 800 213 103 – контакт-центр системи безоплатної правової допомоги
  
• 0 800 500 335 або 116 123 – «гаряча лінія» з запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації
  
•  +38 (044) 225 76 75  Уповноважений Президента України з прав дитини
  

Булінг постраждалих

Не завжди громада підтримує потерпілу сім’ю, яка розпочинає кримінальну справу проти злочинця. Начебто, вони навмисно псують життя іншій людині. Дитина у школі може зазнавати булінгу. Як наслідок, через утиски у дитини може погіршитись психологічний стан, навіть з’являться суїцидальні думки.  

Підтримати родину можуть психологи та психотерапевти, які працюють онлайн та офлайн. Перелік деяких організацій, де надають психологічну допомогу, можна знайти у статті тут.  

«На заняттях в Інтегрованому центрі комплексної підтримки ми створюємо систему безпеки дитини. Місце, де безпечно, в якому можна почувати себе відносно комфортно, бути собою і де є безпечні дорослі. У мене завжди є важливе правило для батьків на консультації –  це безоцінковість та повага гідності дитини. І тільки в такому вигляді можна отримати важливі результати й досягти змін у стані дитини», – розповідає дитячий психолог Юрій Корня. 

Задача дорослих у цей складний період – не зашкодити, бути корисним та надати важливу підтримку дитині. 

«Існує безліч міфів про те, які теми можна батькам обговорювати з дітьми. Наприклад, дорослі думають, що про суїцид не варто говорити, щоб не спровокувати дитину. Чи що схильність до певних вчинків залишається назавжди. Чи що самоушкодження – це тільки демонстративна поведінка, щоб привернути увагу. Або що дитина сумна, бо такий настрій, лінива – бо не хоче нічого робити. Проте це можуть бути симптоми депресії, – зазначає пан Юрій. – Помітивши тривожні сигнали, потрібно відверто поговорити про них з дитиною. Чи звернутись до безоплатної допомоги наших спеціалістів Brave&Safe».

Список додаткової інформації на тему протидії насильству: 

• Методичний посібник «Сексуальне насильство щодо дитини: координація дій» (2020 рік), який розробив  ВГЦ «Волонтер» за підтримки ЮНІСЕФ. 
• Міжнародний протокол із документування та розслідування сексуального насильства: сексуальне насильство проти дітей (2023 рік).
• Матеріал ЮНІСЕФ «Захистіть дітей від загроз в інтернеті»  
• Матеріали пресконференції «Гендерно зумовлене насильство: реальні історії постраждалих під час війни в Україні».

Читайте також 5 питань та відповідей психологині про те як вчасно помітити та попередити суїцидальні настрої дитини.