УМПД починає працювати над дослідженням про повернення дітей з ТОТ та російської депортації

Процес повернення дітей з тимчасово окупованих територій та російської депортації надзвичайно складний, тому потребує знань, досвіду та індивідуального підходу до кожного повернення. 

ГС “Українська мережа за права дитини”, враховуючи свій досвід у поверненні дітей та возз’єднанні родин, вважає за потрібне систематизувати свої напрацювання і провести для цього дослідження, яке буде корисним для наступних досліджень та робіт. Його головна мета — оцінка дотримання найкращих інтересів дитини під час незаконного переміщення/депортації. 

“Нам важливо показати обставини, через які діти стали потерпілими від депортації та насильницького переміщення. Вже на старті дослідження бачимо, що більшість наших сімей перебували у складних життєвих обставинах ще до початку окупації. Цим родинам не було надано своєчасну підтримку, у них дуже погано розвинений батьківський потенціал. Відтак дитина залишилася без батьків, зазвичай з родичами, в окупації чи була депортована до росії. 

Ми розуміємо, що нереалізованість реформи ДІ та недостатньо розвинені соціальні послуги у громадах також стали причинами насильницького переміщення та депортації”, — розповідає Анастасія Халіулова, координаторка проєкту “Шлях у майбутнє”.

Аналітики та експерти дослідження працюють не лише над самими фактами депортації, насильницького переміщення та повернення. Важливо розуміти глибші аспекти й причини цих процесів. Саме тому досліджуються стосунки дітей з батьками, соціально-демографічні характеристики родини.

Яким чином діти стають вразливими до впливу війни? Чи є взаємозв’язок із приналежністю до соціальної групи чи наявність певних соціальних характеристик і тими незаконними діями, які вчиняють щодо дітей? Яким чином запобігати або ж нівелювати наслідки цих незаконних дій на рівні родини, громади й, зрештою, держави? Ці ключові питання є основою для дослідження історій дітей, повернених з ТОТ або території рф. 

Методологічною базою є поєднання case-study, глибинних інтерв’ю та правового аналізу цих випадків. Адже саме у цьому системному підході експерти дослідження вбачають запоруку пошуку відповідей на вказані питання. 

“Ми спілкуємось з дітьми, членами їхніх родин та фахівцями, які з ними працюють. Основною настановою при цьому є дотримання найкращих інтересів дитини та засадничих вимог міжнародних стандартів, викладених у Паризьких принципах та настановах щодо дітей, пов’язаних зі збройними силами чи збройними угрупуваннями, Етичних принципах для журналістів, підготовлених Комунікаційною групою ООН, Посібнику Dóchas з етичних комунікацій Ірландської асоціації неурядових організацій розвитку”, — розповідає пані Оксана, аналітикиня проєкту “Шлях у майбутнє”.

У фокусі дослідження — категорії примусово переміщених та депортованих дітей, а також тих дітей, що перебувають на ТОТ під загрозою постійної депортації. Такі вихідні дані зумовлюють низку міжнародних порушень про права дитини відповідно до Конвенції ООН про права дитини. У центрі — викорінення ідентичності, право на освіту, право на релігію, право на розвиток, право на сімейне оточення. 

“З юридичного погляду, аналізуючи історії дітей та їхнє життя на тимчасово окупованих територіях чи у депортації, ми дізнаємося про все нові й нові порушення прав дитини. Тому важливо працювати з усіма кейсами повернення, щоб не втрачати велику кількість юридичних фактів, які можуть бути кваліфіковані як порушення прав дитини”, — каже Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини та експертка проєкту “Шлях у майбутнє”

Під час дослідження експерти не акцентують, чи це діти повернені з депортації, чи вивезені з окупації. Також немає різниці чи це ті діти, яких примусово перемістили на ТОТ або вивезли у депортацію росіяни, чи діти, який вивезли рідні батьки у росію. Результат цих дій однаковий — діти опинилися під контролем рф, де вони не мають жодного права та можливості зберегти свою українську ідентичність, де вони перебувають всупереч їхній волі і хочуть повернутися в Україну. Держава Україна має обов’язок забезпечити це повернення. 

Дослідження базується на гуманітарному дитячо-центричному підході. Під особливим аналізом є діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, діти у складних життєвих обставинах, діти українських військових.

“У центрі нашого дослідження — реформа ДІ. Також, ми думаємо, які реформи ще потрібно провести на національному рівні для того, щоб забезпечити належне утримання цих дітей, який алгоритм роботи з дітьми після повернення в Україну. Суто фізичне повернення нічого не означає, нам потрібно повернення ментальне. Всі заходи мають супроводжуватися реабілітацією та реінтеграцією”, — підсумовує Катерина Рашевська.

По завершенню дослідницької роботи УМПД планує отримати:

1) Звіт з рекомендаціями для територіальних громад, в яких проживає дитина, повернена з російської депортації або ТОТ, про підтримку цієї дитини та її родини й етику взаємодії з ними. 

2) Опис процесу повернення і труднощі, які виникають.

3) Підходи до реабілітації та реінтеграції, що базуватимуться на міжнародних стандартах та практиках. 

Дослідження допоможе державним службовцям, фахівцям місцевого самоврядування та представникам громадського сектору зрозуміти процес повернення дітей з депортації або ТОТ. Вони дізнаються про категорії дітей та сімей, які повертаються, проблеми на кожному етапі, а також успіхи та слабкі місця возз’єднання дітей із сім’ями. Це дозволить їм краще використовувати свої можливості та компетенції. Дослідження також буде корисне юристам, правозахисникам, фахівцям з міжнародного права, науковцям. Воно стане доказовою базою злочинів російської федерації проти українських дітей для міжнародних стейкхолдерів.

Більше про результати дослідження розповімо у наступних матеріалах.

Проєкт реалізується Українською мережею за права дитини за підтримки Фонд “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.