Як працюють патронатні сім’ї в Польщі
У Польщі немає чіткого розділення патронатних та опікунських сімей (якщо опікуни — не найближчі родичі). Наприклад, в одній і тій самій сім’ї одні діти можуть бути під опікою, а інші – під патронатом. До речі, таки прецеденти є і в Україні, але це вже винахідливість служб з оформлення дітей, а не загальноприйнятий формат.
Також, на відміну від України — немає заборони приймати дітей з різних сімей.
Один з вихователів має бути працевлаштованим (щоб виключити зловживання “дитячими” грошима), тобто утримувати дорослих членів сім’ї та біологічних дітей. Якщо сім’я “простоює”, бо дітей для влаштування немає, вона все одно отримує 80% зарплатні.
В обов’язки патронатних вихователів входить спілкування із біологічною родиною (якщо можливе повернення до рідних) або потенційними всиновлювачами. Також після повернення дитини біологічним батькам останні не можуть забороняти дітям спілкуватися з патронатними вихователями, що прописується у рішенні суду.
Дитину, яку терміново вилучили, одразу влаштовують в патронатну сім’ю (оминаючи лікарню, на відміну від української практики). За необхідності батьки власним коштом лікують дитину, а гроші повертає держава/громада.
Буває, що коли дитина потрапляє у сім’ю, в домі немає чогось необхідного – дитячої ванночки чи візочка. Тоді сім’я звертається до свого координатора і, як правило, вже за тиждень отримує потрібне.
Фактично, координатор/ка — права рука родини і її/його основна функція — допомагати, а не контролювати. В складній ситуації патронатні вихователі можуть звернутися до координаторки/-ра в будь-який час, яка/який за потреби під’єднає інших спеціалістів. Також ця людина допомагає розв’язувати матеріальні питання. Всі координаторки/ри працюють на власних авто, що дає їм мобільність і можливість швидко реагувати на ситуації. На паливо компенсують 600 злотих (приблизно 5,5 тис. грн) на місяць.
Як і в Україні, патронатних сімей не вистачає (на відміну від охочих всиновити, яких більше, ніж дітей). Не всі готові прийняти дитину, вкласти в неї свою турботу: зусилля, час, прив’язатися, а потім відпустити. Але, як кажуть самі батьки-вихователі “не діти для нас, а ми — для дітей”.
*На фото – координаторка зі своїм підопічним.
Проєкт “Гроші для дитини, дитинство в сім’ї, послуги в громаді” реалізовується Громадською спілкою “Українська мережа за права дитини”, та став можливим завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) і щирій підтримці американського народу через Проєкт «Підвищення ефективності роботи і підзвітності органів місцевого самоврядування» («ГОВЕРЛА») HOVERLA / проєкт USAID в Україні. Зміст цього проєкту не обов’язково відображає погляди USAID. Зміст цього проєкту не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.