Як вчасно помітити та попередити суїцидальні настрої дитини – 5 питань психологу 

Щороку у світі за статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) відбувається близько 800 тисяч самогубств. А в Україні останнім часом зросла кількість таких випадків серед молоді. Підлітковий перехідний вік, ситуація невизначеності, втрати рідних чи друзів, відсутність розуміння та підтримки – ці та інші обставини можуть підштовхнути дитину до трагедії. 

ГС «Українська мережа за права дитини» поспілкувалась Ольгою Волинець — психологинею та фахівчинею онлайн-платформи Support ME, що реалізує МБФ «Українська фундація громадського здоров’я». На платформі Support ME підлітки та їх батькам отримують фахові психосоціальні консультації.

Ольга відповіла на п’ять питань щодо теми суїциду: розповіла з якого віку можуть виникати суїцидальні настрої у дитини, чому так відбувається, та як батькам попередити трагедію.

Чому виникають суїцидальні думки у дітей, чи схильні до них діти молодшого віку?

Діти молодшого віку, як правило, не схильні до суїциду. По-перше, ще формується достатньо активно мозок, тіло, свідомість є мобільною і не здатна концентруватися на негативних думках. Також дитина молодшого віку не є самостійною, високий рівень залежності від батьків має надважливе значення. 

Часто підлітки вдаються до суїцидальних думок або намагаються вчинити суїцид тому, що ускладнено відбувається сепарація дитини від батьків. Дитина переживає усвідомлення того, що вона і тато з мамою – це різні люди. Вона вже має власне коло спілкування, приймає рішення, є досить самостійною у побуті. Дорослі, батьки часто підсвідомо заперечують її право на самостійність, що дитиною сприймається як знецінення її самої. Саме у цьому віці достатньо гостро постає питання самоідентифікації, самоусвідомлення, розуміння себе як особистості.

Питання життя і смерті стає одним з ключових, про які починає задумуватися підліток. Це такі екзистенційні питання, які в ранньому дитинстві викликають більше остраху втратити рідних, значущих людей. А у старшому віці дитина починає роздумувати, а що взагалі таке життя, що таке смерть, яка їх роль в житті людини і її особистому житті? 

Також у підлітковому віці змінюються цінності, пріоритети, погляди, можуть відбуватися зміни у сприйнятті інших людей. Формується найближче особисте оточення з ровесників, яке не завжди схвально сприймається значущими дорослими. Якщо в ранньому дитинстві головними в житті дитини є батьки, то на етапі дорослішання розширяється коло спілкування і думка однолітків місцями стає визначальною і такою, що може заперечувати авторитет дорослого.

Такі процеси усвідомлення призводять до того, що паралельно з «самостійним життям» виникають безліч питань та проблем у спілкуванні. З ними підліток ще не може впоратись самостійно, бо немає достатньо досвіду і навичок. Але і до дорослих в певних питаннях звернутися не може або не хоче. Тому накопичення цих проблем може призвести до втоми та почуття безвиході. У підлітка можуть виникати питання чи взагалі варто продовжувати життя? 

На додачу у підлітковому віці непересічне значення має сприйняття підлітка ровесниками, стосунки у колективі. Так, прояв булінгу серед однолітків, також може стати однією з причин для суїцидальних думок, негативно впливати на дитину. Травмує ситуація, коли значуще оточення її не сприймає, тоді виникає питання: кому я іншому ще потрібен, якщо ті хто мені цікавий мене відштовхує? Це може також бути одним з приводів до роздумів про суїцид. Але усе це не означає, що точно підліток скоїть його, але все ж такі проблеми з однолітками можуть до того призвести. 

Чи завжди можна зрозуміти, що з дитиною щось не так? 

Я думаю, що загалом до підлітків варто бути уважним всім батькам, незалежно від того чи все гаразд у дитини, чи щось в її поведінці змушує батьків насторожитися.

Є точка зору, що люди котрі мають суїцидальні думки, ніколи не скажуть про свої мотиви, або ж про свою готовність скоїти суїцид. Але кожен випадок індивідуальний і тут правил немає. 

Варто враховувати, що підлітковий вік – не простий період. І без суїцидальних думок у дитини змінюється поведінка, відношення до рідних і близьких з яким він був у гарних стосунках. Або ж міняються стосунки з друзями, з якими він був раніше в гарних відносинах – в якийсь момент він ладний про них забути та навіть може агресивно звертатися в їх адресу. 

Підлітки схильні дуже до максималізму, вони можуть перебільшувати значущість подій, гостро реагувати навіть на незначні, на перший погляд, речі. 

Не завжди це означатиме, що дитина готова до скоєння суїциду, але все ж такі зміни не просто проходять для дитини. Впевнена, що дитина потребує в таких ситуаціях підтримки та розуміння. Я думаю, що варто питати у підлітка: «А що сталося? Чому такі зміни відбуваються?». 

Тривожними дзвониками можуть для батьків бути такі ситуації з їх дитиною: 

• різка зміна настрою та кола спілкування – якщо підліток був раніше веселим, любив багато спілкуватися, то замкнувся у собі. Якщо, раніше проводив багато часу з сім’єю, рідними, то став закриватись у кімнаті та нікого не хоче бачити й чути; 
• несподівано пропав інтерес до навчання, якщо раніше щось подобалось – закинув справу; 
• у розмові каже, що краще б його тут не було, чи вважає, що без нього стане легше; 
• кардинальна зміна зовнішнього вигляду – пофарбоване волосся або ж переважно темний одяг, коли як раніше підліток одягався більш стримано чи нейтрально; 
• демонстрація надмірної жорстокості до молодших або до слабших, до тварин, до оточення, демонстративна неповага до дорослих, провокація скандальних ситуацій в школі;
• відсутність бажань, байдужість до майбутнього, може не реагувати на похвалу, прощатись з улюбленими речами;
• певні дії чи публікації в соцмережі, що свідчать про відчай, відчуття ізоляції. 

Подібні ситуації можуть бути наслідком кризи, в яку потрапила дитина. А іншої сторони це може бути свідчення депресії. 

Суть в тому, що діти або підлітки, які знаходяться в депресії, змінюють кардинально своє буденне життя. Що раніше здавалося неможливим тому, що дитина була дуже позитивною, гарно вчилася, багато часу приділяла гуртками та навчанню. А під час депресії може все змінити абсолютно докорінно і батькам варто на це звертати увагу.

Наприклад, порізи, подряпини, якісь шрами чи рани можуть свідчити не про суїцидальні думки, а що підлітку погано. Що він не знає як впоратися з власними почуттями, що він безпорадний перед своїми проблемами та потребує допомоги дорослих. А інколи й фахової допомоги психіатра чи психолога, щоб вони допомогли розібратися з власним станом і власними почуттями. 

Які є заборонені об’єднання, групи, що пропагандують смерть? Як їх розпізнати? Як вони працюють? 

Малоймовірно, що підліток, який має гарні стосунки у сім’ї, підтримку і любов, буде шукати це у ненадійних джерелах інформації чи підписуватися на так звані «групи смерті». Але все ж варто згадати, що останні кілька років спостерігаємо смерть багатьох підлітків віком від 14 до 17 років, які, як правило, вдаються до падіння з багатоповерхівок.

Одним з найбільш відомих «груп смерті» є «Синій кит» або ж «Тихий дом». Загалом їх дуже багато і на жаль не так сильно поширені ці назви в засобах масової інформації. Багато з них шифруються, постійно перейменовуються. Ці групи ведуться здебільшого російською мовою. І доступ до цих сторінок може бути обмеженим. Учасників додають тільки після модерації, коли ті виконають певні завдання. Наприклад, зробити собі порізи чи спровокувати якийсь скандал у публічному місці. 

Чому ж підлітки шукають подібні групи у соціальних мережах? Як я і казала раніше – через відсутність підтримки у ближньому колі. Але модератор подібної групи, демонструючи дуже гарне ставлення до підлітка, насправді маніпулює, використовуючи розгубленість та невпевненість дитини. Підліток може не розуміти цього. 

Ще один з мотивів – надія підлітка «потрапити» до своєї померлої рідної людини – до друга, до родича чи батьків, якщо таке трапилося в його житті. Подібними думками ділились діти останнім часом. 

Чи є алгоритм дій для батьків, які помітили, що дитина цікавиться темою суїциду чи вступила до сумнівних груп? 

По-перше, батькам не потрібно панікувати. 

По-друге, варто все робили розмірено та достатньо обдумано, намагатися знайти контакт зі своїм підлітком, порозумітися з ним. 

По-третє, якщо потрібна допомога фахівців, то не варто боятися, а потрібно йти шукати допомогу. Тому що інколи суїцид може бути скоєний в стані афекту. А цей стан може бути результатом якихось бурхливих переживань, шалених почуттів через якусь певну ситуацію. Або ж це може бути наслідком якогось психічного розладу чи захворювання, що могло бути просто не виявлено вчасно. 

Тож якщо підліток спілкується з сумнівними людьми в дуже дивних групах, або просто пабліку з агресивною чи не дуже позитивною інформацією – батькам потрібно поговорити про це з дитиною. Особливо, якщо там пишуть про суїцид, або дитина починає надзвичайно глибоко цікавитись цією темою (говорить про це, читає), то варто спитати: 

• Що взагалі для тебе означає суїцид? 
• Що ти про це знаєш та звідки?
• Що для тебе життя та смерть? Як ставишся до них?
  

Розмова має бути абсолютно без претензій, без погроз зі сторони батьків. Головна задача – поступово розібратися чому дитина цікавиться саме цією темою. Бо у дитини може і не бути суїцидальних настроїв, просто думає над питанням буття. Не потрібно приймати однозначне рішення про те, що точно дитина має наміри скоїти суїцид. 

Також варто поговорити про безпеку поводження в інтернеті, як можна розпізнати маніпуляцію, шахраїв та фейк. Наприклад, можете разом подивитись вебінар для підлітків Support Me та поговорити як піклуватись про себе й свої кордони: 

Цінності та захоплення у підлітковому віці можуть змінюватись багато разів. На це впливає також статеве дозрівання та зміна соціальних ролей (коли закінчує школу та вступає в університет). Пам’ятайте про це і що захоплення темою смерті може швидко змінитись. 

Як батькам та опікунам не допустити трагедію? Які є поради по профілактиці найгірших станів?

Найкраща порада батькам – створити комфортну атмосферу для своєї дитини, куди вона захоче повертатися, де вона буде відчувати, що їй довіряють, люблять, приймають за будь-яких обставин та захистять. Чим більше батьки будуть цікавитися життям своєї дитини, не контролювати, а саме цікавитися, проявляти інтерес, бажання знати якомога більше – тим менше буде напруги у відносинах з дитиною. Чим менше буде підозр у відносинах з дитиною, тим більше дитина відчуватиме, що це її життя і вона для батьків є цінною і важливою.

Інша ситуація, коли підліток переживає психологічне та фізичне насильство, коли власна домівка і власна сім’я, перестає бути захистом і підтримкою, стає головним місцем агресії та небезпеки, коли підліток не відчуває, що у нього є підтримка і допомога зі сторони рідних. Тоді ще більш гострим постає питання про те, а кому він потрібен та чи потрібен комусь взагалі.

Коли буде довіра, порозуміння і взаємопідтримка – тільки тоді можна говорити про те, що батьки дійсно можуть попередити трагедію. Або ж в такій сім’ї питання суїциду може і не виникати. То ж роль батьків є визначальною. Але зауважу, що якась одна причина може не призвести до суїциду. Як правило, це цілий ланцюжок невирішених питань, які призводять до того, що дитина приймає трагічне рішення.

Переглянути контакти організацій, що надають психологічну підтримку онлайн можна у статті УМПД.