9 питань та відповідей щодо послуги підтриманого проживання – для кого та як отримати

Людина, яка випустилася з інтернату, наче як космонавт на Марсі. Навколо багато невідомого та незрозумілого, можна щохвилини потрапити в халепу. Але у навушник шолома ніхто не попереджає про небезпеку, не прокладає найбільш зручний шлях руху до мети. «Для багатьох соціалізація так і не відбудеться. Вони так і не зрозуміють, як і для чого вони живуть. Саме так можна описати випускника інтернату. Особливо, якщо такий заклад знаходиться в глухому селі далеко від мегаполіса»,  – розповідала Ліна Дешвар, випускниця інтернату й адвокатка реформи системи догляду і виховання (ДІ).  

Не краща ситуація у випускників інтернатів, які мають інвалідність. Якщо молода дівчина чи хлопець не мають рідних та не можуть про себе подбати самі – їх переводять у будинок літніх людей (геріатричний пансіонат) або психоневрологічний інтернат. Фактично з одного інтернатного закладу молодь перекидають в інший. 

Натомість 18-річні люди з інвалідністю могли б отримати підтримку наставників,  здобувати освіту та почати працювати, створити сім’ю та мати повне й цікаве життя. Допомогти у цьому покликана послуга підтриманого проживання. ГС «Українська мережа за права дитини» підготувала інформацію про стандарти послуги. 

Читайте також про досвід відкриття дев’яти квартир підтриманого проживання у Харкові від ГО «Емаус».    

Що таке «послуга підтриманого проживання»?

Це цілий комплекс заходів – від надання квартири чи будинку для проживання до підтримки навичок самообслуговування, допомоги у веденні господарства, навчанні та медичному патронажі. 

Хто може скористатись послугою?    

Послугу підтриманого проживання мають надавати людям старшого віку та людям з інвалідністю, які потребують догляду, побутового та медичного обслуговування. 

Що входить до послуги?

Згідно з Наказом Міністерства соціальної політики №956 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю», послуга підтриманого проживання включає:

• надання місця для проживання;
• навчання, розвиток та підтримку навичок самостійного проживання;
• допомогу в організації розпорядку дня;
• організацію медичного патронажу;
• допомогу у веденні домашнього господарства – закупівля і доставка продуктів, ліків та інших товарів, приготування їжі, прибирання;
• представництво інтересів;
• допомогу в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами;
• надання інформації з питань соціального захисту населення;
• допомогу в отриманні безоплатної правничої допомоги.

Є також окремі вимоги до приміщення. В ньому мають бути кімнати для проживання однієї чи двох осіб, кухня, вітальня, передпокій, ванна кімната та туалет. А також у квартирі чи будинку повинен бути інтернет (засоби зв’язку) та місце для соціального робітника чи іншого надавача послуги.     

Проте остаточний зміст соціальної послуги та її обсяг визначається індивідуально, в залежності від потреб людини. Для їх визначення надавач соціальної послуги має перші два тижні вести щоденне спостереження. Після цього розробляється індивідуальний план, де вказують заходи, терміни, періодичність відвідування тощо. За потреби можуть залучати психологів, соціальних педагогів, юрисконсультів та інших фахівців.  

Як оцінюють потреби? 

Ступінь індивідуальних потреб людини з інвалідністю (отримувача соціальної послуги) визначається фахівцями згідно із Додатком 1 Державного стандарту цієї послуги. У п’яти таблицях фахівці мають визначити рівень самостійності людини та навичок проживання. Бали нараховують за шкалою Бартела і Лаутона. Це один з найбільш відомих способів вивчення стану пацієнта, що допомагає з точністю 98% зрозуміти рівень самостійності людини. 

Люди з інтелектуальними чи психічними порушеннями відповідно до шкали оцінки мають набрати щонайменше 78 балів за категоріями: 

• організація харчування; 
• зовнішній вигляд; 
• дотримання правил особистої гігієни та здоров’я;
• утримання помешкання;
• дотримання правил безпеки та поведінки у разі надзвичайних ситуацій;
• міжособистісні відносини.

Наприклад, 10 балів нарахують, якщо людина може сама приготувати собі їжу, без проблем користується посудом та побутовою технікою. І 0 балів – якщо взагалі не може приймати їжу самостійно.      

Крім цього  оцінюють навички людини до самостійного життя за 14 категоріями діяльності. Їх поділили на 5 рівнів від нульового до відмінного, по 5 запитань кожний. Сума балів має бути не менше ніж 64.  

«Процес оцінювання починається з відповідей на запитання найнижчого (нульового) рівня і далі. До наступного рівня оцінювання переходять за наявності ствердних відповідей на всі запитання попереднього рівня, за які відповідно зараховується п’ять балів. Якщо на нульовому рівні ствердними є відповіді на чотири або менше запитань, рівень володіння навичками оцінюється як нульовий. Якщо на рівнях від базового до відмінного ствердними є відповіді на одне або два запитання, рівень володіння навичками оцінюється як попередній; якщо ствердними є три або чотири відповіді, перейти до наступного рівня не можна, проте такий рівень володіння навичками зараховується», – пишуть у Додатку 1 Державного стандарту, пояснюючи процес  оцінювання.

Наприклад, у розділі «Управління фінансами/обізнаність у сфері споживання» на нульовому рівні людина має розуміти для чого потрібні гроші, відрізняти їх від папірців. На відмінному рівні – має вміти заощаджувати та відкладати кошти для непередбачуваних ситуацій, сезонних рахунків тощо. 

«Нульовий рівень навичок для всіх категорій життєдіяльності означає, що особа не проявляє ознак розуміння необхідності виконання тих чи інших функцій, а також здатності їх виконувати без сторонньої допомоги і тому потребує значної підтримки фахівця», – зазначено у поясненні до таблиць оцінок Додатку 1 Державного стандарту.  

Через 30 днів з початку надання соціальної послуги  проводиться повторне тестування для визначення ступеня індивідуальних потреб та коригування індивідуального плану (за потреби). Надалі визначення ступеня індивідуальних потреб проводиться за потреби, але не менш як один раз на рік.

Скільки коштує послуга?  

Чітких варіантів фінансування немає: послугу можуть надавати безоплатно, за плату або з частковою компенсацією. 

Які документи потрібні, щоб отримати послугу? 

 Щоб оформити запит на цю соціальну послугу потрібно надати:

1. Звернення (заяву) від того, хто буде отримувати послугу чи від законного представника, якщо особа недієздатна. Якщо законного представника немає – рішення  органу опіки та піклування.
2. Документ, що посвідчує особу отримувача соціальної послуги, його законного представника.
3. Документ, що підтверджує повноваження законного представника, уповноваженої особи органу опіки та піклування.

 Фінальний перелік документів потрібно уточнювати у надавача соціальної послуги. 

Кризове надання послуги – що це? 

На час воєнного стану цю послугу можуть надавати екстрено (кризово), коли є загрози життю чи здоров’ю особи. У розділі XVII Державного стандарту послуги зазначені спеціальні вимоги до її змісту, обсягу, умов та порядку надання. 

1. Спершу потрібно звернутись із заявою у структурний підрозділ з питань соціального захисту населення.
2. Фахівці протягом доби мають зробити оцінку ситуації та почати складати акт про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово). У документі зазначають перелік першочергових заходів в межах надання соціальної послуги денного догляду. 
3. Остаточне рішення про надання соціальної послуги приймається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення або суб’єктом, що надає соціальну послугу, відповідно до Закону України «Про соціальні послуги». Рішення приймається невідкладно та протягом однієї доби забезпечується надання соціальної послуги. Строк надання соціальної послуги визначається індивідуально.
4. У екстреному випадку надання цієї послуги не роблять індивідуальний план та не підписують договір про надання соціальної послуги. 
5. Заходи, що становлять зміст соціальної послуги, визначаються згідно з додатком 3 до цього Державного стандарту та з урахуванням ресурсів надавача послуги.  
6. Суб’єкт, що надає соціальну послугу, у разі потреби може залучати волонтерів до надання соціальної послуги, з якими укладаються договори про надання волонтерської допомоги відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність».
7. Також на час дії воєнного стану не проводять оцінку якості надання соціальної послуги. 

Куди звернутись за послугою?

За послугою підтриманого проживання потрібно звернутись у структурний підрозділ з питань соціального захисту населення. Там має бути окремий фахівець, який займається оформленням саме соціальних послуг. Перелік контактів Департаментів соціальної політики облдержадміністрацій є на сайті Міністерства соціальної політики.

«Навіть якщо цієї чи іншої необхідної базової соціальної послуги у громаді немає, їх можна створити. У звернені опишіть свою ситуацію, якої саме підтримки та послуг ви потребуєте, водночас будьте наполегливі у висловленні своїх потреб», – підказує Маріанна Онуфрик, експертка проєкту УМПД «Гроші для дитини, дитинство в сім’ї, послуги в громаді».

З дати звернення фахівець має 14 календарних днів аби оцінити індивідуальні потреби заявника, ухвалити рішення про надання послуги чи відмовити у ній. Якщо ресурсів для реалізації послуги недостатньо – про це мають повідомити письмово. У листі також мають вказати інших суб’єктів, що надають послугу підтриманого проживання.

Коли можуть відмовити у послузі чи припинити її надавати? 

Як зазначили вище, перша причина – відсутність фінансування чи інших ресурсів. Оскільки це базова послуга, то місцева влада має розподілити бюджет для створення послуги підтриманого проживання. Але тільки якщо буде багато звернень від охочих її отримати. 

Також послугу можуть припинити надавати через причини: 

• письмова відмова отримувача соціальної послуги чи його законного представника від отримання соціальної послуги;
• стаціонарне медичне лікування, гострі інфекційні захворювання, гострі стадії психічних захворювань і хронічні психічні захворювання в стані загострення, інші медичні протипоказання;
• закінчення строку дії чи порушення умов договору про надання соціальної послуги;
• зміна місця перебування отримувача соціальної послуги у разі, якщо це призводить до зміни суб’єкта, що надає соціальну послугу;
• рекомендація паліативного (хоспісного) догляду;
• закриття суб’єкта, що надає соціальну послугу;
• смерть отримувача соціальної послуги.

Щоб ще більше дізнатись про послугу підтриманого проживання, радимо почитати деякі закони:

• Наказ Міністерства соціальної політики 07.06.2017  № 956 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю». 
• Закони України: “Про соціальні послуги”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про психіатричну допомогу”  
• Портал Дія «Рішення про надання соціальної послуги з підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю» 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».