Хто такі батьки-вихователі у ДБСТ? 

За інформацією Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, станом на 1 жовтня 2023 року в Україні працює 1302 дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ), в яких виховується 8983 дитини.

Хто може стати батьками-вихователями? Які вимоги до цих людей? Та чи взагалі які переваги та недоліки цієї роботи – розповіла Світлана Забава, експертка із захисту  дитини та супервізій  ГС «Українська мережа за права дитини».  

Хто такі батьки-вихователі? 

Це ті люди, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей,   позбавлених батьківського піклування. Вони не заміняють рідних батьків, а беруть дітей на певний час – до 18, чи максимум до 23 років (наприклад, якщо підліток вчиться). Разом з тим батьки-вихователі мають створити сімейне середовище, де дитина могла б отримати приклад родини, підтримку та турботу.  

«З мого досвіду, більшість ДБСТ створюють люди старше 30 років, які вже мають певний і професійний досвід і реалізацію, – розповідає Світлана Забава, –  Часом такі  батьки мають педагогічну освіту, але це не обов’язково. Є батьки-вихователі, які працювали соціальними працівниками, слюсарями, директорами різних підприємств, лікарями – професія не важлива». 

Хто може стати батьками-вихователями? 

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 564  «Положення про дитячий будинок сімейного типу», батьками-вихователями можуть стати: 

• повнолітні та працездатні особи;
• мають загальний дохід на одну особу не менше 2684 грн  (розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб) за останні 6 місяців до дати заяви про утворення ДБСТ; 

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

«Знаю одну пару, у них однокімнатна квартира, у їх попередніх подружжях у кожного були діти, а спільних дітей не було. Готові були подарувати свою любов дитині, а може і не одній, шукали можливість і познайомились з такою формою як прийомне виховання. Наразі вони вже близько 10 років працюють як батьки-вихователі, живуть у державному будинку та доглядають дітей. Загалом 23 дитини вже виховали, когось усиновили, хтось виріс і пішов  у самостійне життя, а зараз у них сімейна група з п’ятьох дітей, – розповідає Світлана, – Ці батьки готують дітей до усиновлення в інші родини. І їм вдається влаштувати в сім’ї навіть дітей старшого віку».

Хто НЕ може стати батьками-вихователями? 

Згідно з законом, батьками-вихователями не можуть бути особи, які:

• визнані недієздатними або обмежено дієздатними; 
• позбавлені батьківських прав; 
• були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками,  батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було  скасовано  або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини; 
• за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (люди з інвалідністю I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства); 
• перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
• зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 
• страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Наприклад, туберкульоз, шизофренія, хвороба Альцгеймера чи онкологічні захворювання четвертої стадії; 
• були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської  безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України (2341-14), або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів; 
• не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу). 

«Діти, які виховуються у ДБСТ мають бачити життя звичайної родини, де батьки мають справи. Бажано, щоб у дорослих було якесь захоплення, хобі, щоб вони вміли приділяти час собі. Наприклад, одна з мам в’яже, а один з тат ДБСТ  – співає пісні та займається спортом. Можна  запропонувати дітям займатись разом. Тоді буде більше шансів зацікавити дитину, ніж просто відправити її на гурток. Та й самим батькам хобі допомагає зняти стрес», – додає Світлана. 

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Як підтримують батьків-вихователів?   

Від держави таким батькам виділяється соціальна допомога. З 2019 року збільшили розмір грошового забезпечення батьків-вихователів ДБСТ. Загалом, розмір допомоги залежить від віку дитини. На місяць сума соціальних виплат на дітей складає: 

• 2,5 неоподаткованих прожиткових мінімумів визначених законодавством для даного віку: 
• для дітей з інвалідністю – 3,5 прожиткові мінімуми.

Станом на 1 січня 2023 року, на місяць виплата на одну прийомну дитину до 6 років становить 5680 гривень (7952 на дитину з інвалідністю), віком від  6 до 18 років  7082,50 гривень (9915,50 гривень на дитину з інвалідністю).   

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Також з 10 травня 2022 року ця сума виплат враховується при призначенні пенсії патронатним вихователям, батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам. Після набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 566, єдиний соціальний внесок (ЄСВ) держава виплачує за усіх батьків, незалежно від того працюють вони чи ні. До прийняття змін багато батьків-вихователів, коли виходили на пенсію, отримували мінімальну ставку за віком. 

«Батьки-вихователі – це професійні батьки, які фактично працюють 24 години на добу. Але поки цю професію не додали у класифікатор (професій), – розповідає Світлана, –  в Києві для батьків-вихователів проводять курси підвищення кваліфікації, в різний спосіб: проводяться тренінги для батьків, супервізії, навчають ресурсних практик, щоб вони навчились піклуватись про себе. Також, намагаються  організовувати для них виїзні семінари, щоб і батьки і діти мали змогу відпочити. 

 Проводять тренінги, організовують відпочинок та інші заходи й члени ГС «Українська мережа за права дитини».  Наприклад, різноманітні сімейні табори підтримує Міжнародна організація «Благодійний фонд «СОС Дитячі Містечка».  А для батьків-вихователів Харківської області БО «БФ “Волонтери: Дорослі – дітям”» проводять заняття з фінансової грамотності, безпеки в інтернеті, арттерапії та надають іншу підтримку.  

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

«Батьки також можуть оформити субсидії на комунальні послуги, дитина один раз на рік може відпочити за державний кошт – розповідає Світлана, – Крім цього дітей-сиріт, якими опікуються в ДБСТ, мають безоплатно годувати у школах. Але подібні програми фінансуються з місцевого бюджету, тому потрібно уточнювати у місцевій територіальній громаді». 

П’ять порад тим, хто хоче стати батьками-вихователями 

Щоб батьки не відчували розчарування від невиправданих очікувань, Світлана Забава радить: 

1. Визначитись з мотивацією 

Головною мотивацією має стати прагнення допомогти дитині. Таке рішення потрібно приймати виважено. 

«Людям, які готові йти на цей шлях, я кажу: “Хочу, щоб ви були з гарячим серцем, але з холодним розумом”.  Потрібно зрозуміти, що це історія не на один день. Та і питання не про вас тільки, а про дітей, у яких буде проходити адаптаційний період, які мали досвід переміщення. Діти, які потрапляють в будинки сімейного типу і прийомні сім’ї – це ті діти, які мінімум один раз (а деякі багато разів) зазнали зради від дорослих», – розповідає Світлана.

2. Продумати як зміниться розпорядок життя та побут  

Чудово, якщо у батьків-вихователів велика родина – вони можуть осягнути весь масштаб роботи та задачі з організації щоденних справ. З новими членами родини може змінитись розпорядок дня, сума витрат, кількість вільного часу тощо. 

3. Зрозуміти, що батьки-вихователі мають підготувати дитину до дорослого життя 

Світлана зазначає, що ДБСТ – це проміжний період для дитини, тимчасова форма влаштування (але може тривати доки дитині не виповниться 23 роки).  

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

 «Завдання батьків-вихователів – показати модель сім’ї, адаптувати дитину та  підготувати її до дорослого життя, та створити зв’язок, що буде тривати усе життя. Якщо останнє вдасться – це дуже круто. Іноді буває, що батьки прив’язуються до дітей та усиновлюють їх. Бувають різні ситуації», – розповідає Світлана..

4. Не очікувати вдячності від дітей та швидких результатів

Світлана пригадує випадок з мамою-вихователькою у Києві. Вона прийняла у ДБСТ дівчинку та підтримувала зв’язок з її мамою, яку позбавили батьківських прав. Якщо судом не заборонено, то батьки-вихователі мають підтримувати зв’язок з біологічними батьками.  

Коли дівчинці виповнилось 18 років, вона вступила до професійного коледжу. Але у закладі не було гуртожитку, тому вона вирішила покинути ДБСТ та поїхала жити до своєї матері. Загалом, діти після повноліття з ДБСТ мають повернутися жити туди, де вони були зареєстровані. Якщо тільки вони не вступили кудись на навчання – тоді можуть перебувати в ДБСТ до 23 років. Проте тільки у разі добровільного рішення підлітка. 

«Батькам-вихователям не варто очікувати вдячності від дітей за свою роботу. Дівчина вважала, що у ДБСТ дуже жорстка дисципліна, що до неї суворо ставляться. Тому після повноліття вирішила почати самостійне життя, написавши відмову від проживання з батьками-опікунами. Але підтримки від рідної матері вона не отримала,  – розповідає Світлана, –  Історія закінчилась добре. Через два роки дівчина вийшла заміж і покликала на весілля не біологічну матір, а саме маму-виховательку. І як народились онуки теж саме її запрошували на сімейні свята. Стосунки з біологічною мамою були напружені, і зі своїми проблемами дівчина зверталась до матері-виховательки. Проте подібний зв’язок між дітьми та батьками-вихователями зберігається не завжди».

5. Знайдіть групи підтримки 

Батьки-вихователі переживають стресові ситуації щодня, що зараз ще й посилюється трагедіями воєнного часу. 

«Одна з мам жартувала: “Я прокидаюсь і вже на роботі. Класна в мене робота”. Але за цими словами важка реальність, адже батьки-вихователі працюють без лікарняних, відпусток – як усі інші батьки, – зазначає Світлана, – Тому так важливо отримувати підтримку ззовні, спілкуватись з психологом чи просто займатись творчістю або спортом…».

Переглянути контакти організацій, що надають психологічну підтримку онлайн можна у статті УМПД. 

Читайте також історії батьків, які створили ДБСТ на сайті УМПД та у соціальних мережах  Facebook та Instagram.

***

Матеріал підготовлено громадською спілкою «Українська мережа за права дитини» в рамках проєкту Дитячого фонду ООН «ЮНІСЕФ» в Україні «Турботливі родини для 1000 дітей», що впроваджується за підтримки Міністерства соціальної політики України, Національної соціальної сервісної служби України. 

Ініціатива реалізується в рамках програми ЮНІСЕФ з розбудови системи кращого догляду за дітьми в Україні «Родина для кожної дитини». Програма включає, зокрема, роботу з: (1) посилення превентивних заходів, щоб запобігти потраплянню дітей в інституційні заклади (2) розширення можливостей альтернативних сімейних форм виховання; (3) підтримки сімей, які перебувають у групі ризику.