“Ми приймаємо їхню чуттєвість, вразливість і сум. Допомагаємо знайти шлях та сили, щоб вони змогли самостійно будувати своє життя”

“Ми приймаємо їхню чуттєвість, вразливість і сум. Допомагаємо знайти шлях та сили, щоб вони змогли самостійно будувати своє життя”, — розмірковує Світлана Забава, експертка з захисту прав дитини, кейс-менеджерка проєкту “Шлях у майбутнє”.

Психологи та кейс-менеджери відіграють дуже важливу роль у житті дитини та її родини, яка нещодавно повернулася з окупації чи депортації. Їхнє завдання — одразу включитися, заспокоїти та підтримати в будь-який час і за будь-яких умов.

Формуючи програму реабілітації у Трускавці для дітей та їхніх родин, фахівці робили акцент на арттерапевтичних заходах та індивідуальних консультаціях. У перші дні реабілітації учасники програми дуже сильно прив’язані до фахівців, бо це люди, з якими в них уже побудовані довірливі стосунки. Для дітей та батьків/опікунів важливо, щоб фахівці завжди були поруч та могли проконсультувати з будь-якого питання.

Історія кожної родини унікальна. Усім довелося пройти нелегкі випробування розлуки з дітьми та довгі місяці, інколи роки очікування, щоб знову обійняти рідних. Повернення в Україну — це перша сторінка нового життя. Треба заново вчитися жити разом, звикати один до одного, налаштовувати свій буденний графік, поновлювати навчання, знаходити хобі.

З досвіду трьох заїздів реабілітації фахівці зазначають, що кожен заїзд дуже відрізняється за емоціями, атмосферою та відкритістю учасників.

“У першому заїзді було багато сімей, які вже довгий час були у нас під супроводом. Це відчувалося в комунікації та їхній відкритості. У нас був налагоджений контакт, і вони розуміли, що можуть поділитися та обговорити з нами будь-яке питання, що їх хвилює”, — розповідає Олена Лещенко, кейс-менеджерка проєкту “Шлях у майбутнє”

Прощатися в останній день відпочинку було дуже важко. Підлітки обмінювалися телефонами, обіймалися з фахівцями, сподіваючись на нову швидку зустріч.

Другий заїзд був зовсім інший за настроєм, це пояснюється тим, що для деяких родин минуло не більше місяця від повернення дитини в Україну та возз’єднання її з сім’єю.

“Це такі тонкощі, які насправді відіграють важливу роль у побудові комунікації з людьми. Потрібно було враховувати чутливість кожної дитини та родини. Бути дуже обережними, щоб нічого їх не тригерило. Вони були настільки вразливі, що реагували слізьми, починали закриватися, навіть коли ми говорили з ними про щось хороше. Цим людям знадобилося більше часу, щоб розкритися”, — каже Світлана Забава.

Як тільки вони налагодили контакт з фахівцями, то починали шукати ресурс для комунікації з іншими людьми. Поступово їм це вдалося. Це досвід, який їм необхідний для подальшої комунікації на роботі, у школі, в громаді, де вони мешкають.

Говорячи про третій заїзд, фахівці відзначають гарну організованість та пунктуальність. Усі учасники були активними та спраглими до спілкування, вчасно приходили на майстер-класи та занурювалися у творчий процес. 

Особливу роль під час усіх заїздів відігравали індивідуальні консультації з психологами та кейс-менеджерами. За словами фахівців, без задоволення базових потреб — безпеки, житла, їжі, одягу — дуже складно емоційно розвантажитися. Люди живуть у постійній тривожності щодо того, як їм бути далі. Тому кейс-менеджери консультують їх щодо пошуку житла, медичного обстеження, питань соціально-правового захисту (оформлення документів, довідок), оформлення дітей на навчання, пошуку репетиторів тощо.

Можливість у санаторії отримати медичне обстеження, проконсультуватися з лікарями, здати аналізи, пройти фізпроцедури стала гарною нагодою для дітей та батьків /опікунів хоча б базово попіклуватися про своє здоров’я.

До прикладу, у третьому заїзді бабуся одного з хлопчиків, якого УМПД повернула з тимчасово окупованої території України, приїхала у санаторій на милицях. Завдяки консультаціям лікарів та отриманню ліків вона змогла самостійно ходити вже до кінця заїзду.

За три заїзди реабілітації Українська мережа за права дитини у межах проєкту “Шлях у майбутнє” надала змогу відпочити та відновитися 150 учасникам програм, з яких 95 — діти різних вікових та соціальних категорій, від сиріт до багатодітних родин, з усіх куточків нашої країни. Команда проєкту й надалі буде супроводжувати ці сім’ї та надавати психосоціальну підтримку.

Проєкт реалізується Українською мережею за права дитини за підтримки Фонд “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії, Швеції та Естонії.