«Позбудьтеся інтернатів — і неприємне слово “деінституціалізація” піде з вашого вжитку».
«Що для вас буде показником успішності реформи?» – на це запитання відповіли учасники перших дискусійних панелей Тренінгу «Трансформація систем догляду та підтримки дітей і сімей в Україні», який відбувся 2-4 травня 2023 року в Києві.
Оксана Жолнович – очільниця Міністерства соціальної політики України:
«Маємо прагнути до того, щоб і у нашій країні людина, яка вже досягла певного успіху, думала – що я можу зробити для такої дитини [осиротілої дитини чи дитини, позбавленої батьківського піклування]. Можливо, стати патронатною родиною, наставником чи взяти таку дитину під опіку. Ми маємо сформувати в Україні саме таку культуру ставлення до дітей. Це є метою нашого цивілізаційного розвитку»
Дар’я Касьянова – голова правління ГС «Українська мережа за права дитини», національна програмна директорка МБО «БФ “СОС Дитячі містечка” Україна»:
«Коли в проєктах ми намагаємось ставити великі кількісні показники, ми завжди втрачаємо в якості. Коли говоримо про потреби дітей, бачимо, що справді дітей треба влаштовувати в сім’ї, прийомні сім’ї. Що коли ми будемо повертати наших дітей з-за кордону, в тому числі депортованих дітей, ми маємо дбати про якість тих сімей, які прийматимуть дітей.
Але, на жаль, нам завжди не вистачає ресурсів на забезпечення цієї якості: на підтримку сімей, соціальних працівників, які працюють з цими сім’ями, і всієї соціальної інфраструктури, що забезпечує підтримку цих сімей та дітей. Саме це забезпечує сталість і не дає можливості цим дітям з часом повертатися до інтернатних закладів.
Тому, щоб розірвати цей порочний круг, реплікації, нам треба вже сьогодні думати про якість, а потім вже про кількість.
Як ми в своїй роботі вимірюємо кількість і якість? КОЛИ ДИТИНА СТАЛА ДОРОСЛОЮ, СТВОРИЛА ВЛАСНУ СІМ’Ю, В НІЙ НАРОДИЛИСЯ ДІТИ – І ДІТИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ В СІМ’Ї. І доросла людина вже не думає: “Чи можу я бути гарною мамою чи татом? Як мені віддати дитину в інтернатний заклад, бо я не можу з цим впоратись сама/сам”».
Жоржетт Мулхейр (Georgette Mulheir) – міжнародна експертка з ДІ, незалежна консультантка European Disability Forum:
«Тридцять останніх років я допомагала у 30 країнах трансформувати системи догляду й освіти дітей. Вперше до України я приїхала 2003 року, і знаю багатьох присутніх у цій залі і скільки проблем було за ці 20 років ними розв’язано. Тобто є фундамент для подальшої й успішної роботи.
Утім не тільки в Україні, а деінде, діти з інвалідністю чомусь залишаються наостанок. І я б хотіла сказати, що це обов’язково змушує нас думати про пріоритизацію тих дітей, які мають інвалідність і потребують особливої підтримки.
І в Європі 30 років тому близько 2 млн дітей перебувало в закладах. Зараз їх залишається менш як пів мільйона. Це величезна зміна. І я думаю, змінилася не частина, не елементи системи, а змінилася вся система. Змінилася культура цієї сфери.
Ми маємо відійти від старої системи, яка переконувала нас, що деякі сім’ї просто не знають, як виховувати своїх дітей, не люблять своїх дітей. Ні. Більшість і люблять, і якщо дати їм змогу і знання, зроблять це краще за інших.
Коли ми вживаємо слово «деінституціалізація», ми говоримо не лише про дітей, але й про сім’ї. Бо якщо ми їх підтримуватиме як слід, то вони так виховуватимуть своїх дітей, що їм нашої підтримки буде непотрібно.
І нарешті – що означає бути вільним, що таке демократія? Це означає, що ті, хто найменш захищений, мають найвищий пріоритет в державі та в соціумі. І ми будуємо наші спільноти, наші послуги саме маючи на увазі тих, хто перебуває на маргінесі. Нам треба покласти край практиці, коли дітей поміщають до закладів і перестати називати соціальним піклуванням те, що насправді є зловживанням і наругою.
Я знаю, що інколи ми відчуваємо якийсь сором і ганьбу за те, що робимо щось не так. Втім ніхто не повинен соромитися з того що ми успадкували від старої системи. Але ми відповідаємо за те, щоб майбутнє було для дітей кращим. А У ДІТЕЙ НЕМАЄ ЧАСУ ЧЕКАТИ, поки ми сидітимемо і думатимемо: МИ МАЄМО БРАТИСЯ ЗА РОБОТУ І МІНЯТИ СИСТЕМУ».
Маріанна Онуфрик – заступниця голови правління «Української мережі за права дитини», керівниця ГО «Соціальна синергія»:
«Для мене показником успішності реформи буде те, коли мамі, в якої народилася дитина з інвалідністю, або яка потрапила в СЖО і звертається до будь-якого спеціаліста в цій сфері, не пропонують інтернат як варіант. Тому ЩО ІНТЕРНАТ – ЦЕ НЕ ВАРІАНТ ні в якому разі.
І те, що для цього нам потрібно змінити систему підготовки спеціалістів, починаючи зі студентів, лікарів, з якими вперше стикається ця мама.
І те, що нам потрібно змінити поняття до слова «care», яке ми перекладаємо як «догляд».
І що помітили наші молоді панелісти: приходить перевірка, і якщо є їжа, є шафа-купе, значить догляд здійснюється добре, але немає розуміння, що догляд – це про емоційне включення, про посмішку, про похвалити й погладити по голові.
І що для цього нам потрібно зрозуміти, що функція освіти – не прихищати і не рятувати від батьків, а навчати відповідно до потреб кожної дитини, що треба розвивати інклюзивну освіту для цього.
От тоді це буде результат, от тоді мама не буде знати про «варіант» інтернату.
А ми будемо розуміти, що «деінституціалізація» – це не погане слово, його не треба боятися. Якщо ви хочете позбутися цього слова, шановні колеги, – позбудьтеся інтернатів, і слово піде з нашого вжитку».
= = =
Тренінг «Трансформація систем догляду та підтримки дітей і сімей в Україні» організовано «Українською мережею за права дитини» у співпраці з Міністерством соціальної політики України та за підтримки Європейського форуму з питань інвалідності (EDF), Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, БО «Надія і житло для дітей», Save the Children, Lumos та МБО «БФ “СОС Дитячі містечка Україна”».