Мамо, я знаю, що ти працюєш у проєкті ЮНІСЕФ і дуже цим пишаюся!

Наталія Горбачук, педагогиня точки СПІЛЬНО у Хмільнику, із дитинства мріяла працювати з дітьми, адже зовсім маленькою дівчинкою зрозуміла, що це її покликання та робота мрії. Ми поспілкувалися із фахівчинею та розпитали про особливості роботи з дітьми на Дитячій точці СПІЛЬНО.

Наталія Горбачук: “Я працюю на точці СПІЛЬНО з квітня 2023 року, викладаю для дошкільнят підготовку до школи. У мене троє власних дітей, і свого сина Дениса я теж беру на заняття. Цього року він йде у перший клас. Він у мене наскільки спраглий до знань, що ходив би на підготовчі уроки щодня. Окрім викладання я з дітьми танцюю, граю настільні ігри, бо завжди керуюся словами Сухомлинського: “Навчання має бути в ігровій формі, щоб діти навіть не помічали як вони вчаться”. До декрету я працювала у школі педагогом-організатором, тому знаю як зацікавити дітей та задовольнити їхні потреби.”

— Як Ви знайшли роботу на точці СПІЛЬНО? 

“Я спочатку прийшла на точку СПІЛЬНО як клієнтка зі своєю одинадцятирічною донькою. Вона у мене дуже любить малювати, нам, як гуманітарну допомогу для багатодітної сім’ї, дали канцтовари, фарби. Мене одразу зацікавило чи нема у них вакансій, бо я вже дуже скучила за роботою. Зараз я працюю на пів ставки, це по 4 години на день: це самі заняття та робота зі звітністю”, — ділиться пані Наталія.

— Що Вам найбільше подобається у вашій роботі? 

“Буду повторюватися, але найбільше мене надихають діти. Для мене йти у клас, спілкуватися з ними — це суцільне задоволення. Як тільки заходжу на точку, діти до мене радісно біжать, обнімають. Хіба це комусь не буде подобатися? Ми проводимо стилізовані заняття також: вже одягалися у стиль 90-х та як моряки. Я маю своїх дітей і ставлюся до чужих дітей так, якби хотіла, щоб ставилися до моїх.

Ми до Дня матері готували виступ, так співали, що я втратила голос, довелося тихо розмовляти на заняттях. Діти з таким розумінням поставилися, кажуть мені: “Вам не можна говорити голосно, Вам треба себе шанувати”. 

Одна бабуся розповіла за свою внучку: “Наталю, може не підемо на заняття, літо на вулиці, нащо ходити щодня на точку?” А вона каже: “Треба йти, бо вчителька нас дуже любить, вона засмутиться, якщо я не прийду”. Знайома привела на заняття свого сина, він зовсім не хотів йти на контакт. Прийшов, сидів насуплений ціле заняття, не хотів ні писати, ні читати. Але коли ми робили руханки, то під партою ніжками трішки тупотів. Сказав, що більше не прийде, але на другий день вже стояв на порозі з букетом півоній для мене та психологині”, — каже Наталія Горбачук.

— Розкажіть про фото, де Ваш син намалював плакат ЮНІСЕФ. Це була його ініціатива? 

Наталя: “Це було в рамках підготовки до Міжнародного дня захисту дітей, ми попросили дітей розповісти ким вони хочуть бути. Всі почали говорити, що хочуть бути військовими, щоб захищати Україну. Мій син запитав скільки ще йому чекати, щоб теж піти на війну. Він дуже слідкує за ситуацією в країні, рахує скільки разів була вночі тривога, запитує мене чи знаю я, що сталося у Херсоні. Також Денис любить приходити до мене на роботу, тому самостійно вирішив намалювати плакат ЮНІСЕФ. Йому так подобається точка СПІЛЬНО, що одного разу запитав мене: “Мамо, а це буде моя школа? Мені тут так подобається”. 

— Син сам вирішив ходити на точку СПІЛЬНО? 

“Я його перший раз привела, а потім він мене щодня запитував, коли знову підемо. Він вже загітував пів двору, щоб вони йшли до мами на роботу. Мій Денис — то маленький амбасадор Дитячої точки СПІЛЬНО у Хмільнику. Денис дуже довго казав ЮНІСЕТ, а потім попросив, щоб я навчила його правильно вимовляти назву організації.

Каже мені: “Мамо я знаю, що ти працюєш у ЮНІСЕФ і дуже цим пишається” [мама працює в проєкті, який реалізовується у співпраці з ЮНІСЕФ],” — поділилася пані Наталя.

— На Вашу думку, який головний результат Вашої роботи та роботи точки СПІЛЬНО для громади міста?

“Завдяки точці СПІЛЬНО у Хмільнику з’явилась психосоціальна підтримка для усіх сімей, що цього потребують. Діти соціалізуються, розвиваються через дозвіллєві і педагогічні заняття, а батьки отримують необхідну допомогу. Спочатку всі з осторогою ставилися до простору, бо все нове трішки відлякує, а потім запрацювало сарафанне радіо і ми маємо дуже багато відвідувачів”

— Про що Ви мрієте? 

“Я мрію про те, щоб всі діти були щасливі. Біля щасливих і здорових дітей і батьки щасливі”, — підсумувала пані Наталя.  

Сім’я пані Наталі — це приклад плекання цінностей, де дитина зростає у дружньому безпечному сімейному середовищі, де її особистість та права поважають. Українська мережа за права дитини, наші партнери та Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) у своїй діяльності керуються цими принципами та працюють заради забезпечення найкращих інтересів дитини. 

Щиро дякуємо пані Наталі та Денису за те, що поділилися своєю історією.

Проєкт #CПІЛЬНОСоціальніПослуги впроваджується Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Консорціумом партнерських організацій за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку через Німецький банк розвитку (KfW). В Консорціум входять: Українська мережа за права дитини, Партнерство “Кожній дитині”, СОС “Дитячі Містечка” Україна, ГО “Соціальна Синергія”, ГО “Дніпровська ліга соціальних працівників”,  ГО «Всеукраїнська організація “Клас”»