Дата публікації: 24 Січня, 202424 Січня, 2024

Патронатна сім’я: як та хто може створити (частина 1)

У 2016 році в Україні на законодавчому рівні закріпили поняття тимчасового догляду – патронат над дитиною. Через сім років існування цієї послуги в нашій країні з’явилось близько 300 сімей, де дітей можуть взяти під патронат. Але потреба у рази більша. За словами Назара Танасишина, заступника міністра соціальної політики України, щороку 8000 дітей потребують підтримки патронатних вихователів.

Українська мережа за права дитини вирішила розповісти, що це за послуга та хто її може надавати. Читайте першу частину нашого матеріалу.

Що таке патронат над дитиною?

Слово «патронат» використовували ще у Давньому Римі. Походить від латинського patronatus – заступництво.

В українському сімейному законодавстві, патронат над дитиною (сімейний патронат) –

це комплексна послуга, що передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини в сім’ї патронатного вихователя. Дитина чи діти живуть під патронатом у період подолання батьками складних життєвих обставин та/або у період ухвалення рішення щодо подальшої долі дитини (усиновлення, влаштування до прийомної сім’ї, ДБСТ, під опіку тощо).

«Патронат – це соціальна послуга, що оплачується з державного бюджету. Ми маємо реабілітувати та турбуватись про дітей без статусу, дбати про них, готувати їх до усиновлення чи іншої форми сімейного виховання. Завдяки роботі патронатних вихователів, у родину діти приходять соціалізовані та з великим приданим – усі речі, що купуємо для дітей, я віддаю батькам», – розповідає Наталя Сокуренко, патронатна вихователька.

Офіційне визначення послуги патронату над дітьми закріплене ст. 252-256 Сімейного кодексу України. Також діяльність патронатних вихователів регламентує:

«Соціальна послуга – патронат, надзвичайно важлива і необхідна. Це дає змогу уникнути дитині зайвого стресу і травмування, дитина опиняється в родині, у квартирі, будинку… не в закладі, де багато дітей. Навіть якщо є потреба перебувати в лікарні на обстеженні чи лікуванні – вона буде з патронатним вихователем – з одним дорослим, який байдужий до неї. Для дитини, яка зазнає переміщення, важливо опинитися у родині, а потім продовжити свій шлях в постійну сімейну форму влаштування. З вірою в дорослих, а не з розчаруванням», – Світлана Забава, експертка із захисту дитини та супервізій ГС «Українська мережа за права дитини».

Які обов’язки патронатного вихователя?

Відповідно до ст. 255 Сімейного кодексу України патронатний вихователь зобов’язаний:
– забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо (на це держава виділяє

кошти – в залежності від віку від 2,5 прожиткового мінімуму на місяць);
– створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;
– забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;
– сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною.

Хто може бути патронатним вихователем?

Патронатним вихователем може бути повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини й відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання й реабілітації дитини у своєму домі. Обов’язково йому має допомагати хтось із членів сім’ї – бути добровільним помічником патронатного вихователя. Для початку роботи і кандидат у патронатні вихователі, й помічник мають пройти відповідне навчання та отримати рекомендацію.

Патронатним вихователем Патронатним вихователем не можуть бути особи:

обмежені у дієздатності;
визнані недієздатними;
позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
були усиновителями (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
зловживають алкогольними напоями або наркотичними засобами;
не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;
за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
є особами без громадянства;
перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3, 4, 5, 6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновителем.
інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

«Патронатним вихователем може бути людина з міцними нервами, стійкою витримкою та великим серцем, готовим стати на захист дитини, яка не одразу тобі повірить і тебе сприйме. Полюбити дитину, що дуже довго може робити тобі зле. Мазати калом стіни, бити посуд та ламати усе, що потрапить їй під руку. Бо ця дитина не знала іншого життя. Вона на тобі буде виміщати усі свої дитячі образи, яких зазнала колись, аж поки не зрозуміє, що ти їй справжній друг. Що ти готовий ради неї, чужої дитини, жертвувати своїм власним життям… Подібні речі мають місце у кожному патронатному випадку. Тож варто на це звертати увагу, коли проходиш навчання, бо шлях до дитячої душі завжди утиканий шипами», – ділиться досвідом Наталя Сокуренко.

Скільки часу перебувають діти у патронатній сім’ї?

За законом, діти у патронатній родині мають перебувати до трьох місяців. Цей термін можуть продовжити максимум до шести місяців. Якщо про дітей не можуть дбати батьки – їх позбавляють батьківських прав.

«Протягом трьох місяців, Служба у справах дітей має ухвалити рішення: дитина повертається в біологічну сім’ю чи їй шукають постійну родину усиновителів», – додає Світлана Забава.

Але без оформлення статусу дітям, їх не можуть влаштувати у нову родину. Справи з позбавлення батьківських прав розглядають від дев’яти місяців (мінімум). Такі висновки вказані у дослідженні щодо проблемних питань розгляду справ, пов’язаних із забезпеченням права дитини на сім’ю.

«У патронат дітей можуть привезти тобі хворих і травмованих. Новонароджених чи з інвалідністю. Вік вихованців різний. Приміром, одній нашій колезі привезли тримісячну дитину, півторарічну та трирічну. Усі діти були занедбані. Буває, що і п’ятеро погодків привозять. І ці діти перебувають у патронатних родинах не три місяці, як того вимагає закон, а живуть роками. Річ у тому, що доля дітей залежить від судових рішень про позбавлення батьківських прав, а ці рішення у наших судах ухвалюються довго», – розповідає Наталя Сокуренко, патронатна вихователька.

Наталя пригадує, що у 2019 році була спроба змінити ситуацію. Президент України Володимир Зеленський підписав Указ №721, де серед іншого попросив розглядати справи дітей по за пришвидшеною процедурою. Депутати розробили законопроєкт №3206 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури розгляду судових справ, пов’язаних із захистом дітей». Проте у 2021 році його зняли з розгляду і досі не поновили.

Які етапи потрібно пройти кандидатам, щоб стати патронатними вихователеми?

Процедура оформлення патронатної сім’ї може займати декілька місяців і більше. Кожен охочий має пройти орієнтовно шість кроків.

Крок 1. Звернутися до Служби у справах дітей за місцем свого проживання.
Контакти та адреси можна знайти в інтернеті, на сайтах міських та обласних адміністрацій. Наприклад, у Києві працюють десять районних відділів Служб у справах дітей.

Крок 2. Подати заяву про намір стати патронатним вихователем та необхідні документи:

заяву про згоду на влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від усіх членів сім’ї, а також осіб, які фактично проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі, в тому числі біологічних дітей, якщо вони досягли такого віку та розвитку, що можуть її висловити;
висновки про стан здоров’я кандидата у патронатні вихователі, добровільного помічника та осіб, які фактично проживають разом з ним, складені за формою згідно з додатками 4 і 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини».
довідки про відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, кандидата у патронатні вихователі та членів сім’ї, які досягли 14-річного віку і проживають разом з ним;

А також потрібно надати копії таких документів:

– паспортів кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника або за технічної можливості електронні копії паспорта громадянина України (через портал «Дія»)

– свідоцтва про шлюб або інший документ, що підтверджує родинні стосунки або сімейні відносини кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;

– документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Крок 3. Пройти первинний відбір та отримати направлення на навчання.

Служба у справах дітей аналізує подані документи та разом з працівниками соціальної установи обстежує умови проживання кандидатів у патронатні вихователі. Після цього видають направлення на навчання.

«Усі документи ретельно перевіряють, приходять також подивитись на твої житлові умови. Наприклад, у будинку має бути вбиральня та душ, окрема кімната для дітей. Також у місці, де ми живемо, має бути інфраструктура для дітей: садок, лікарня та інше. Але в цілому вимоги до кандидатів стали м’якішими. Раніше потрібно було мати ще й вищу освіту», – розповідає Наталя Сокуренко.
Крок 4. Пройти навчання та отримати рекомендацію про можливість надання послуги патронату.

Підготовку патронатні вихователі проходять разом зі своїми помічниками. Для кожного своя програма.

«Курси на цілий день – з 8:00 до 19:00. І це не лекції, просто посидіти послухати не вийде. Тільки тобі розповіли про психологію дитини, юридичні нюанси роботи чи як працювати у команді фахівців – ти одразу маєш це повторити, написати чи висловити свою думку. Також ми відпрацьовували різні ситуації, як артисти на сцені, – розповідає Наталя Сокуренко, – Приміром, одних призначають “батьками”, а інших – “дітьми людей, які залежать від наркотичних речовин”. “Малі” бешкетують, а “дорослі” повинні показати, як вони будуть з нами спілкуватися, що вони будуть нам говорити».

Останній етап навчання тренери проводять вдома у патронатних вихователів. Вже на місці вони дивляться на умови в будинку та обговорюють сценарії різних ситуацій, що можуть трапитись у практиці батьків.

«До нас приїжджали дві тренерки, які потім склали рекомендації щодо того, яких дітей та скільки я можу приймати під патронат. Цю інформацію передають місцевій Службі у справах дітей, – розповідає Наталя Сокуренко, – Також ми з чоловіком проходили курси домедичної підготовки, що організовували спеціалісти Червоного хреста»

Крок 5. Укласти договір про умови запровадження патронату (створення сім’ї патронатного вихователя).

Його підписує патронатна вихователька зі Службою у справах дітей. Впродовж трьох днів інформацію про патронатного вихователя та добровільного помічника вносять до Єдиного банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів.

Крок 6. Отримати поворотну фінансову допомогу – резервні кошти

Патронатній родині можуть виділити поворотні кошти, коли до них привозять влаштовувати дітей. 10-12 тисяч гривень на одяг, їжу та інші потреби дітей.

«Гроші мають виділяти з бюджету громади, але така сума для них завжди непосильна. Також потім потрібно повернути ці гроші. Я ж не люблю бути зобов’язаною комусь, тому справляємось своїми силами», – розповідає Наталя Сокуренко.

Патронатний вихователь та його помічник мають раз на рік проходити обов’язкове медичне обстеження та навчання з підвищення кваліфікації.

Поради для кандидатів в патронатні вихователі від Наталі Сокуренко:

Має бути вірна мотивація – допомога дітям. Робота у патронаті дуже важка в першу чергу психологічно. Ті, хто приходить у патронат заради грошей – відпадають ще на етапі навчання чи надовго не затримується.
Ви маєте пам’ятати, що діти з Вами тимчасово і що Ви маєте готувати їх до усиновлення (чи іншої сімейної форми виховання) або до повернення в біологічну сім’ю.
Мені як патронатній виховательці потрібно бути трохи юристкою, психологинею, вчителькою, медсестрою. Потрібно вивчати інформацію про дитячу психологію, розуміти підходи до виховання, знати як надавати домедичну допомогу, оформлювати договір та складати акт.
Ми не маємо чекати, що нам хтось на тарілці принесе гуманітарну допомогу чи допоможуть влаштувати дитину в садок. Ми маємо самі знайти сили та ресурси подолати ці та інші виклики.
Щоб не робили вихованці, потрібно пам’ятати, що вони травмовані діти. Тільки великою любов’ю та терпінням їх можна зцілити.

Про те як саме працює патронат – читайте в другій частині матеріалу на сайті УМПД.

Що почитати на тему патронату над дитиною?

Сімейний кодекс України.
Постанова Кабінету Міністрів України №148 від 16 березня 2017 року «Деякі питання здійснення патронату над дитиною» .
Постанова Кабінету Міністрів України №581 від 10 травня 2022 року «Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя».
Дослідження щодо проблемних питань розгляду справ, пов’язаних із забезпеченням права дитини на сім’ю, яке провели ГС «Українська мережа за права дитини» у партнерстві з ГО «ВГЦ “Волонтер» у межах проєкту ЮНІСЕФ «Турботливі родини для 1000 дітей».

Фото з відкритих джерел

Матеріал підготовлений ГС «Українська мережа за права дитини» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».